верства

ВЕРСТВА́¹, и́, ж.; мн. ве́рстви, версто́в.

1. Давня східнослов'янська міра великих відстаней, що становила 1,06 км і використовувалася до запровадження метричної системи.

До волості було добрих вісім верстов (М. Коцюбинський);

Ой, гарно ж іти широким полем – ланами розлогими верству, другу, п'яту, п'ятнадцяту (Д. Бузько);

Згадалося, що батько мій колись, Як їздив до Юркевича у гості В село Криве, за двадцять кілометрів, Чи пак верстов, спинявся “попасати” У Білках, у старого корчмаря (М. Рильський).

2. Верствовий стовп (див. стовп).

Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи (Т. Шевченко);

Він уже проїхав повз шлагбаум, і перед ним замайоріла перша верства (В. Кучер).

3. перен., розм. Про дуже високу людину.

Христя .. тілько ображено прошептала: – Чортова верства, і сорому йому немає! (Панас Мирний);

Худющий, стрижений .. Ще більше витягся вгору – ходяча верства (О. Гончар).

(1) Семисо́тна верства́ (верста́) – старовинна міра великих відстаней завдовжки сімсот сажнів.

Поспіша [Уласович], що й коневі не дасть здихнути, і сам, не обідавши, тридцять семисотних верст, іще з гоном, не спочиваючи, переїхав (Г. Квітка-Основ'яненко).

◇ (2) Верства́ келебердя́нська (пиря́тинська, чугу́ївська, мальо́вана і т. ін.), жарт. – дуже висока людина.

– Ану, прилізь! – Турн одвічає [відповідає]. – Келебердянськая верства! (І. Котляревський);

Він був чи не в два рази вищий од неї, верства келебердянська (О. Ільченко);

За версту́ (за верству́) див. верста́;

(3) Як семисо́тна верства́ – неприродно рівно, дуже виструнчено.

Випросталась як семисотна верства (прислів'я).

ВЕРСТВА́², и́, ж.; мн. ве́рстви, верств.

1. Горизонтально розміщена маса чого-небудь, що стикається з поверхнею іншої маси; шар.

Ґрунт між деревами був дуже спадистий і покритий верствою зів'ялого букового листя (І. Франко);

Тепер від світу цілого відділяє його оця в кільканадцять сажнів заввишки верства текучої жовтої води (М. Коцюбинський);

Дріботів [Семенко] ногами по грубій верстві пороху і лишав за собою маленькі сліди, як білі квіти (В. Стефаник);

// геол. Пласка маса однорідної породи, зверху й знизу обмежена більш-менш паралельними площинами.

Ще плетиво тросів та балок Снується у вишині І щелепи землечерпалок Вгризаються в верстви земні (М. Бажан);

Гірські кряжі складаються з різноманітних верств, товщина і склад яких швидко змінюються від однієї ділянки до другої (з наук.-попул. літ.);

// заст. Ряд снопів, покладених горизонтально; шар соломи, сіна у скирті й т. ін.

Чоловіки стояли рядками на скиртах, хапали снопи з довгої верстви й скидали додолу на тік (І. Нечуй-Левицький).

2. Група людей, однорідна за соціальними, культурними та ін. ознаками.

Вона [література] не повинна обмежуватися селянським побутом, а давати справжній образ життя всіх верств суспільності (М. Коцюбинський);

Будучи ренегатом, виходьком з робітничої верстви, зрадивши її, він ненавидить тепер її з подвійною силою отруєної душі (В. Винниченко);

Семена Івановича важко залічити до будь-якої соціальної верстви (Б. Антоненко-Давидович).

ВЕРСТВА́³, и́, ж.; мн. ве́рстви, верств, діал.

Вік; вікова група.

І з менчої [меншої] верстви вчаться всі (Сл. Гр.).