1. Словник української мови у 20 томах

вертикальний

ВЕРТИКА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який має напрям вертикалі (у 1 знач.), перпендикулярний стосовно горизонту; прямовисний; протилежне горизонтальний.

Далі здіймалися перші шпилі гір, а між ними десь і будиночок – сторожка коло контрольної вертикальної штольні (Іван Ле);

Хлопець глянув на неї [Саню] спідлоба, – коротка вертикальна зморшка з'явилася у нього між бровами (В. Собко);

Річка Смотрич, що відділяє Старе місто од фортеці й Підзамчого, лежить у глибокому каньйоні. Скелясті стіни його вертикальної крутизни у тридцять, а то й більше метрів заввишки (Є. Доломан).

2. перен. Установлений згори, центральними органами управління, влади.

Відомчий контроль відноситься до внутрішнього контролю і здійснюється в системі управління з вертикальною підпорядкованістю суб'єктів (з наук. літ.);

Чим активніше йтиме процес приватизації, тим менше управлінських функцій залишиться у держави, вертикальні зв'язки заміняться горизонтальними (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вертикальний — (спрямований по вертикалі) прямовисний, прямий, сторчовий, простопадний. Словник синонімів Полюги
  2. вертикальний — вертика́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вертикальний — Прямовисний, простовисний, СТОРЧОВИЙ; пр. -КАЛЬНО, свічкою, навсторч і п. ф. Словник синонімів Караванського
  4. вертикальний — [веиртиекал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. вертикальний — -а, -е. 1》 Який має напрям вертикалі; прямовисний; прот. горизонтальний. 2》 перен. Який охоплює підприємства, установи, органи, організації, особи від нижчих до вищих або навпаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вертикальний — вертика́льний (лат. verticalis) напрямлений по вертикалі; ¤ в. круг – астрономічний інструмент для вимірювання висот світил; ¤ в-і кути – два кути, в яких вершина спільна, а сторони одного є продовженням сторін другого. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. вертикальний — ВЕРТИКА́ЛЬНИЙ (спрямований по вертикалі), ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРЯМИ́Й, СТОРЧОВИ́Й, ПРОСТОПА́ДНИЙ заст. Майбутнє належить літакам вертикального зльоту (з журналу); З обох боків ущелини зводилися прямовисні стіни білого й сірого каміння (В. Кучер); Стежечка.. Словник синонімів української мови
  8. вертикальний — Вертика́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вертикальний — ВЕРТИКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який має напрям вертикалі; прямовисний; протилежне горизонтальний. Далі здіймалися перші шпилі гір, а між ними десь і будиночок — сторожка коло контрольної вертикальної штольні (Ле, Міжгір’я, 1953, 279)... Словник української мови в 11 томах