1. Словник української мови у 20 томах

вершкувати

ВЕРШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, с. г.

Зривати верхівку суцвіть і підчищати нижнє пожовкле листя в деяких сільськогосподарських культурах для посилення в них певних якостей.

Овочівник пікірує розсаду, прополює культури. Пасинкує, вершкує, вибирає огірки, помідори, капусту у відкритому ґрунті (з наук. літ.);

Потрібно вершкувати й пасинкувати тютюн. Це сприяє підвищенню врожаю листя, поліпшенню якості та прискоренню його достигання (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершкувати — вершкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вершкувати — -ую, -уєш, недок., с. г. Зривати верхівку суцвіть і підчищати нижнє пожовкле листя в деяких сільськогосподарських культурах для посилення в них певних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершкувати — ВЕРШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., с. г. Зривати верхівку суцвіть і підчищати нижнє пожовкле листя в деяких с.-г. культурах для посилення в них певних якостей. Коли з’являються бутони, рослини вершкують (Колг. енц., II, 1956, 15). Словник української мови в 11 томах