вести

ВЕСТИ́, веду́, веде́ш; мин. ч. вів, вела́, ло́; недок.

1. кого, що і без прям. дод. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь, допомагати або примушувати йти.

Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. І беруть його під руки, І ведуть у хату. І вітає Яриночка, Мов рідного брата (Т. Шевченко);

Крутим схилом Антон піднімався вгору до своєї хати й на мотузяному поводі вів гнідого коня (С. Чорнобривець);

// Іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь.

Пливуть собі [запорожці] та співають; Рибалка літає, А попереду отаман Веде, куди знає (Т. Шевченко);

Вів [Волохан] за собою інших собак (М. Трублаїні);

Щойно він бачив бухгалтера живим, попереду всіх, він же вів юрбу... (В. Владко);

// тільки що. Керувати предметом, що рухається механічно (автомобілем, судном, літаком і т. ін.).

Дівчина вела зелену вантажну П'ятитонну машину по горі (А. Малишко);

Вдивляючися пильно в путь, від міста і до міста по рейках поїзди ведуть невтомні машиністи (Н. Забіла);

Отак брели ті греки безодежні. Вели човни вздовж берега в рогіз (Л. Костенко).

2. перен., що і без прям. дод. Спрямовувати життя, дії кого-, чого-небудь.

Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його (Біблія. Пер. І. Огієнка);

А в тім хаосі відчайдушно борсалася воля, змагаючись, як іскра, загрожена холодною й чорною повінню. І в найкритичніші хвилини вона все-таки брала гору, не погасала – і вела (І. Багряний);

// Завідувати чим-небудь; викладати яку-небудь дисципліну.

Уроки ковальської справи вів Каленик Романович Лукійченко (І. Сенченко);

Він, професор, веде кафедру історії в університеті (В. Кучер).

3. що. Рухати чим-небудь у певному напрямку.

Марина майже по пояс стоїть у воді, веде рушницю, щоб вистрелить (Г. Епік).

4. що. Прокладати, проводити що-небудь довге, великої протяжності.

Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести, то заробок при ній дуже добрий буває (І. Франко);

Вести нафтопровід.

5. Мати певний напрямок, простягатися куди-небудь.

Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний);

Довго йшов [Турбай] лісовою просікою, що невідомо куди вела (М. Руденко);

Побіч Єзуїтського парку веде вулиця Міцкевича; давніше вона звалася Святоюрська, бо вела під церкву Св. Юра (з наук. літ.);

// перен. Маючи щось на меті, на увазі, спрямовувати в певний бік (розмову, дію і т. ін.).

– Ви собі як вже покладете – “так буде!” – та й ведете до того (Марко Вовчок);

Він зрозумів, що за цими словами мусить критися якась інша думка, але до чого веде Сандро, зрозуміти ще не міг (В. Собко);

// перен. Спричинятися до чого-небудь.

До помилкових висновків вели й поспішні узагальнення, коли не враховувалися всі обставини, що стали причиною виникнення досліджуваного явища (з наук. літ.).

6. що. Здійснювати, виконувати, робити що-небудь.

Дільничний вів перехресний допит (І. Сочивець);

Прокурор не має права підміняти контрольні органи, вести боротьбу зі злочинністю і т. ін. (з газ.);

// Послідовно, систематично займатися чим-небудь.

Дівчина нізащо не хотіла йти від свого коханого батька. Коли він постарів, вона вела хазяйство й ходила за ним (з легенди);

Хай лишень хазяйству навчається [Галя], щоб, як вийде заміж, знала, як його вести (Панас Мирний);

Крайнюк давно вже не вів свого щоденника, який згорів з усіма його речами, коли редакція переїздила на нове місце (В. Кучер).

(1) Вести́ го́лос (го́лосом) – співати сольно або в ансамблі, виділяючись окремими високими нотами.

– Як почну співати – ти вже веди голосом далі до самого кінця. Зрозумів? (Ю. Логвин);

(2) Вести́ да́лі – продовжувати говорити.

– А я такий, що й зовсім залишився б тут, – сказав Цапигін. – Глушина яка, краса!.. – Дуже тайгу люблю, глушину, – вів далі Цапигін (О. Донченко);

– Були раніше і в мене промахи, – вів далі Гаркуша (О. Гончар);

(3) Вести́ лік (лічбу́) кому, чому – лічити, рахувати кого-, що-небудь.

Це був не перший, що поліг від його меча! Він не вів ліку, скількох ворогів переміг сьогодні (А. Малик);

Спершу пробував вести лік дням і ночам, бо крізь шпари між колодами світило сонце, і Сивоок навіть намагався підставляти під вузькі промінчики то руку, то лице (П. Загребельний);

(4) Вести́ ота́мана – верховодити у якій-небудь справі.

– Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар'ян (М. Стельмах);

(5) Вести́ па́ртію – виконувати частину багатоголосого музичного твору.

Контральто Антоніни Павлівни і .. Костів тенор – сплелися в чудному, може, й навпаки всяким музичним законам, дуеті, де партію козака вела контральто, а дівчини – тенор (Дніпрова Чайка);

(6) Вести́ під (попі́д) ру́ки кого – підтримуючи з обох боків під лікті, допомагати кому-небудь іти, проводити кого-небудь.

Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Леся Українка);

Він сам не йде – його ведуть під руки, бо він уже заслаб і занеміг (В. Симоненко);

Ось двоє ведуть під руки третього, майже волочать його чобітьми по асфальту, такий, видно, важкий (О. Гончар);

(7) Вести́ під ру́ку кого – підтримуючи за лікоть кого-небудь, супроводжувати, перев. виявляючи повагу або залицяючись.

Тоню вів під руку студент (М. Хвильовий);

До бенкетної зали входить консул Антоніо Массарі, він веде під руку струнку біловолосу дівчину (Р. Іваничук);

(8) Вести́ / повести́ вого́нь – стріляти з вогнепальної зброї.

Кораблі ведуть вогонь із бухти (І. Гончаренко);

У горах Брянський як командир зустрівся з новими труднощами. Мінометники, що звикли вести вогонь на рівнині, мусили стріляти в нових умовах (О. Гончар);

Турецька ескадра, перешикувавши свої колони, повела гарматний вогонь по загону Река (С. Добровольський);

(9) Вести́ (прово́дити) / провести́ перегово́ри (перемо́ви, перемо́вини) – обговорювати що-небудь для з'ясування думок, настроїв, позиції сторін або укладання угоди.

Кочубей заперечив свій донос. Іскра теж – і гетьман може далi вести свої переговори з Карлом (Б. Лепкий);

Він .. виголошував промови, .. приймав чужоземні делегації, вів перемовини, запроваджував дивні закони (В. Підмогильний);

З тіунами, гінцями, всіма людьми, що приходили до княжого терема в цю ранню годину, розмовляли Свенелд, воєводи й бояри, вони ж вели перемови з гінцями земель, творили суд і правду людям (С. Скляренко);

Конфедерати розділилися на групи і почали вести між собою переговори (В. Чемерис);

(10) Вести́ розмо́ву – розмовляти, бесідувати.

– Та чи з тобою ж про сі речі вести розмову? (П. Куліш);

Довго стояли Василь та Олександра під вербами край ставка і вели розмову (М. Коцюбинський);

(11) Вести́ спра́ву – здійснювати, виконувати, робити що-небудь.

Він вважав себе ватажком, і його згодились [хлопці] слухати, але як він мав вести далі справу – бігме, не знав (Д. Бедзик);

(12) Вести́ (чини́ти, заст. писа́ти) слі́дство – здійснювати розслідування, оформлення якої-небудь судової справи; розслідувати.

Привезли [братів] у город, зараз заперли бідолах в острог та й почали писать слідство (О. Стороженко);

До о. Василя наїхали з міста урядовці чинити слідство (С. Васильченко);

І знову він – майор уже – вів слідство; сам напросився (І. Багряний);

І не допитуючись нічого, і слідства не пишучи, начальство забило чоловіка в кайдани й потягло на вулицю (М. Стельмах);

Води́ти (вести́) / повести́ тано́к (тано́чок, та́нці, рідко хорово́д) див. води́ти.

◇ (13) Вести́ верх – керувати, верховодити, бути впливовим.

Один старий майор, що прислухувався спокійно розмові [до розмови] своїх товаришів, нараз зареготався. – Тут і видно, – відозвався він, – хто верх веде дома! Бабське панування (О. Кобилянська);

(14) Вести́ (води́ти) пере́д:

а) (кому, чому і без дод.) керувати ким-небудь, верховодити в чому-небудь; бути на чолі когось, чогось.

По долині стадо коней ходить; Козацький кінь всім перед водить (з народної пісні);

– Через три неділі Остап косив у писаря сіно... Усьому лад дає, усім перед веде – отаманує (Панас Мирний);

Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Грінченко);

б) (також у чому) бути першим, передовим у боротьбі, змаганні і т. ін.

І йому стало ніяково і соромно за те, що він, Гавриш, який досі вів перед, несподівано здав першість. І кому ж? Постолакові? (Г. Коцюба);

Перед вела, як ми вже згадували, друга бригада – Олексія Пантелеймоновича Кулика (Остап Вишня);

– Тепер у повіті страйк! Вчора почався. Великий рільничий страйк, і ваше село веде перед у ньому (Д. Бедзик);

в) (у чому) бути головним, провідним у чому-небудь.

Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господарстві (Леся Українка);

г) заспівувати або виділятися голосом, витримуючи окремі високі ноти в груповій пісні довше, ніж інші.

І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед (М. Коцюбинський);

Співають молоденькі дівчата – Ярошенкова Орися, Біликова Тетяна: ще там їх скілька єсть, та то вже менші, ті ще тілько за старшими потягають; ну а сі перед ведуть, бо вже давно співають, років три (Олена Пчілка);

(15) Вести́ (гну́ти) своє́ (своє́ї) – настирливо триматися у розмові певної теми, весь час повертаючись до тієї самої думки, не відступаючи від неї.

Горленко повільно й неухильно гнув своє (З. Тулуб);

Видно, Кваша намагався перевести балачку на іншу тему. Але Гайсин уперто вів своєї (П. Панч);

Брагун її [коняку] ніколи не підганяв, не сердився... Ніби граючись, помахував батіжком, вів своє: – То таке в мене діло, Михайле Кузьмичу... женюся, одним словом (Ю. Збанацький);

– Літувати у нас добре. Хоч і роботи до біса, то зате весело дуже, – веде своєї Мотя (В. Козаченко);

(16) Вести́ гру яку – діяти не відверто, але наполегливо, приховуючи свої дії.

В нього [воїна Абдулаєва] страшний нюх на продукти і речі, його знають старшини всіх підрозділів, з якими він вів не завжди чесну гру (Григорій Тютюнник);

Українські посадовці повинні навчитися достойно вести гру, вибудовувати рівноправний діалог з опонентами (з газ.);

(17) Вести́ за ру́ку кого – допомагати, сприяти кому-небудь у чомусь, спрямовуючи його, оберігаючи від труднощів; опікати.

Пильно на тебе дивиться пані Ганна: знає вона, чого тобі треба. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях познала [пізнала] і, куди тобі треба, добре прямувала (П. Куліш);

(18) Вести́ мо́ву (річ, сло́во):

а) говорити про кого-, що-небудь, повідомляти.

– А знаєш, Тимофію, куди ходім? – перегодя трохи веде річ Пацюк. – До пана!.. (Панас Мирний);

Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко);

До словоряду із головним значенням “говорити” входять і такі синоніми-словосполучення, як “вести мову”, “вести слово” (з наук. літ.);

б) (до чого) спрямовувати розмову в певний, перев. в потрібний собі напрямок.

Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч);

(19) Вести́ о́ком за ким – чим – спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь.

От-от уже зрада за повід смикне... Та щось верхівця насупроти жене, Себе перемігши, до друга бреде. Розлючений крук за ним оком веде (Б. Олійник);

(20) Вести́ / повести́ до вінця́ (під віне́ць, до шлю́бу) кого – одружуватися з ким-небудь, брати за дружину.

Ой у полі з криниченьки орли воду п'ють; а вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть (з народної пісні);

Скільки-то перегоріло у його серці огню од того несказанного жалю, що інший перед його очима взяв да й веде її до вінця (П. Куліш);

І сам не знаю, – щоб одну кохати, а другу в церкву до вінця вести! (Л. Костенко);

Покоління Майстрів відчиняє ворота у рай, а старий Азазелло веде під вінець Маргариту (із журн.);

Пан сотник підійшов до Солохи, взяв її за руку і повів до вінця (Г Квітка-Основ'яненко);

Хлопцеві було тяжко на серці через нещасливе кохання: спочатку дівчина ним згордувала, потім її мав повести до вінця інший, а тепер знає, що дівчина його самого любить щиро (П. Куліш);

(21) Вести́ рід від кого, з кого – походити від кого-небудь, бути нащадком когось.

Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка);

Агрипина Антонівна веде рід від Кобзенків (І. Волошин);

(22) Вести́ свою́ лі́нію:

а) послідовно домагатися здійснення своїх планів; діяти по-своєму, на власний розсуд.

– Він хоче, щоб я кинула роботу й вийшла за нього. Ну, ото й не може втихомиритись, чіпляється, як реп'ях до кожуха. – Ось воно що, хлоп'яче діло! А ти свою лінію веди, – проговорив Канушевич (Г. Коцюба);

Вони безсилі перед директором, який, прикриваючись інтересами колективу, веде свою лінію на шкоду іншим (з газ.);

б) настирливо триматися у розмові певної теми, не відступати від чогось.

Микола вислухав батька, спитав: – А як це зробити?.. – Треба, Миколо, зробити, а от як – ти це мусиш знати краще мене, – вів свою лінію батько (М. Ю. Тарновський);

– Доведеться ресторан відкривати, – веде свою лінію старший (із журн.);

Виставля́ти (виво́дити, вести́) / ви́ставити (ви́вести) за две́рі (за порі́г, рідко за воро́та) див. виставля́ти;

Гра́ти (вести́) пе́ршу скри́пку див. гра́ти;

(23) І ву́сом (брово́ю) не вести́ / не повести́ (рідко не ру́шити) – зовсім не звертати уваги, не реагувати на що-небудь.

[Остюк:] Вирішив я .. взяти полковника живим. Пустив коня на них. Їду і співаю: “Гоп, мої гречаники”. Фашисти спочатку наставили на мене автомати, я ж і вусом не веду, їду й співаю (О. Корнійчук);

Коло них [дівчат] худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (В. Кучер);

Почнеться яка бесіда, а Марина .. зажартує, то дівки сміються, а парубок і вусом не рушить (Н. Кобринська);

– На хлопця це не справило ніякого враження. Він і бровою не повів (В. Нестайко);

(24) [І] ву́хом не вести́ / не повести́:

а) зовсім не слухати, не виконувати наказу, прохання кого-небудь; діяти проти чиєїсь волі.

– Козаки судді і ухом не ведуть, а тебе і без пірнача послухають (П. Куліш);

– Та й між рідними розладдя пішло .. Дочка матері ухом не веде (Панас Мирний);

Сестра навчає – він [Антін] не слухає; я навчаю, говорю – він і вухом не веде (І. Нечуй-Левицький);

– Е, пішли тепер діти, та тільки не такі, як раніше, що батька та матір слухали, а інші, .. що рідних і вухом не ведуть, бокаса від них ходять (Григорій Тютюнник);

б) не чути або зовсім не звертати уваги, не реагувати, не зважати на кого-, що-небудь.

– Скільки часу стою та кричу, а вони й вухом не ведуть (С. Васильченко);

– І це гроші, – байдуже цьвохнув чиїмось батіжком Лесь Якубенко, придивляючись, як ремінчик обкручується навколо пужална. Чи не чортів Лесь? З ним про таку ціну говорять, а він забавку найшов і вухом не веде (М. Стельмах);

Послали телеграму миколаївському антрепренерові М. А. Максимову про вчинений проступок, але той, як кажуть, і вухом не повів (з мемуарної літ.);

Співа́ти (вести́) тіє́ї ж [са́мої] див. співа́ти.