вести

ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). — Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́ (увести́), завести́, впрова́дити (упрова́дити), запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони (конвоїри) вели його (полоненого) мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з'являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); — Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). — Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.

ВЕСТИ́ (іти, рухатися попереду як ватажок, скеровуючи кого-, що-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ОЧО́ЛЮВАТИ. — Док.: повести́, провести́, очо́лити. Тут ще наїзниця скакала І військо немале вела (І. Котляревський); Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців (М. Зеров); Очоливши вояцтво, знову він Повів вперед.. свій загін (переклад М. Бажана).

ДОТРИ́МУВАТИСЯ чого (діяти відповідно до чогось, згідно з чимсь), ДОДЕ́РЖУВАТИСЯ, ДЕРЖА́ТИСЯ, ПРИДЕ́РЖУВАТИСЯ, ПРИЙМА́ТИСЯ діал.; ВЕСТИ́, ПРОВО́ДИТИ (ПРОВА́ДИТИ), ТРИМА́ТИ (зі сл. лінію яку, на що). — Док.: дотри́матися, доде́ржатися, приде́ржатися, ви́тримати. Вона з особливою пунктуальністю, підкреслено і прискіпливо дотримувалася своїх родинних традицій (В. Козаченко); Додержувався (Йосиф) принципу, що тільки фізична робота може вибити людині всяку дур з голови (Ірина Вільде); Малося (в селі) дві церкви, Й звичая держалися тим, Що можна було доступати повільно В одну тільки церкву жінкам (Я. Щоголів); Балабушиха, придержуючись вищого тону, не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями (І. Нечуй-Левицький); Громада приймається того, що пан кажуть (І. Франко); — Ось воно що, хлоп'яче діло! А ти свою лінію веди, — проговорив Канушевич (Г. Коцюба); ООН проводить лінію на оздоровлення міжнародної обстановки.

КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. здійснювати верховну владу над кимсь, чимсь); ВЕСТИ́ кого, що, КЕРМУВА́ТИ розм. (спрямовувати діяльність когось, чогось); ОЧО́ЛЮВАТИ кого, що (бути на чолі когось, чогось); ПОРЯДКУВА́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИ розм., РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ розм., РОЗПОРЯДКУВА́ТИ розм., ПОВЕЛІВА́ТИ кому, чому, книжн., ЗАРЯ́ДЖУВАТИ чим і без додатка, діал.; СТАРШИНУВА́ТИ (СТАРШУВА́ТИ) над ким і без додатка, ВЕРХОВО́ДИТИ ким і без додатка, ВАТАГУВА́ТИ над ким і без додатка, ВАТАЖКУВА́ТИ над ким і без додатка, розм., ВАТА́ЖИТИ над ким і без додатка, розм., ЗАПРАВЛЯ́ТИ ким, розм., ОТАМАНУВА́ТИ над ким і без додатка (давати вказівки, накази як старший, як ватажок); НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ (бути начальником; поводитися як начальник); ПРАВУВА́ТИ розм. (мати владу над кимсь, чимсь); КОМА́НДУВАТИ ким (бути командиром; розпоряджатися як командир); ПОВЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ розм. (розпоряджатися на свій розсуд); ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКРИКА́ТИ розм. (кричачи час від часу). Зборами керував Гнат Ільченко (І. Ле); Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти (І. Котляревський); І так вони вийшли навпроти панів; Роберт їх провадив до бою (Леся Українка); А може, й сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! (Т. Шевченко); На гетьманстві, кажу, був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (казка); Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан); Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко); Грицько очолював бригаду хлопців першої школи на очистці самого центру міста (Р. Іваничук); Капітан Шепіт очолює якусь операцію (П. Загребельний); (Василь:) Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ми поставимо нам господу і все, як було; а ви порядкуйте нами по правді (М. Кропивницький); Ядвіга й Юзефа ввійшли у пекарню і почали розпоряджатися, як у себе дома (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич); Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (В. Собко); Казанцев заряджував танцями (І. Нечуй-Левицький); — Які то начальники? — Як, кажу, які? Що старшинують над вами, судять, розпорядок всякий дають (Панас Мирний); У школі й поза школою Андрійко старшував над однолітками (В. Логвиненко); Кривий Охрім верховодив стрільцями (К. Гордієнко); — А що, боярине, — крикнув Максим. — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (І. Франко); Тепер краще, не бійсь, стало, як мирянки почали заправляти нами (Панас Мирний); Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Г. Квітка-Основ'яненко); Іван Губа начальникував в одному з райжитлоуправлінь (М. Рудь); — А тепер невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); — Я й тільки я повинен правувати в битві (І. Нечуй-Левицький); — Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (А. Шиян); (Матрона:) А отой деришкіра (писар): віссався в нього (чоловіка), як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко); Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (О. Гончар).

ПЕРЕВО́ДИТИ (змінювати місце розташування когось, чогось), ПЕРЕМІЩА́ТИ (ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ), ПЕРЕБАЗО́ВУВАТИ (на нову базу); ВІДВО́ДИТИ (про військові частини — на нову позицію, в тил тощо); ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ (перев. про худобу — женучи); ПЕРЕСЕЛЯ́ТИ (в інше місце проживання); ВІДСЕЛЯ́ТИ (ВІДСЕ́ЛЮВАТИ) (в інше місце проживання, відділивши від тих, з ким він спільно проживав). — Док.: перевести́, перемісти́ти, перебазува́ти, відвести́, перегна́ти, пересели́ти, відсели́ти. Після комісії хлопців, уже пострижених, .. перевели в лівий закуток двора (Григорій Тютюнник); Відпустивши певну кількість визволених в таборах радянських громадян, американське командування решту стало затримувати, перемістило їх у нові табори (Н. Рибак); Перебазувати підприємство; Дмитро швидко відводить на південний захід свою групу (М. Стельмах); — Завтра переганяйте корів на Грузьку (Григорій Тютюнник); — Ось переселимо ваш хутір у село (Григорій Тютюнник); — Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! — репетувала Онися (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. вести́.

ПРОДО́ВЖУВАТИ (вести далі почате, діяти далі), ПІДХО́ПЛЮВАТИ, ПОВЕРТА́ТИСЯ (до тієї самої діяльності після деякої перерви); ПОНО́ВЛЮВАТИ (ПОНОВЛЯ́ТИ) (перервану розмову, оповідь тощо); ПРА́ВИТИ, ПРОВА́ДИТИ, ВЕСТИ́ (перев. із сл. далі — про розмову, розповідь тощо); ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати припинятися). — Док.: продо́вжити, підхопи́ти, поверну́тися, понови́ти, підтри́мати. На перших же хвилинах ми увігнали противнику другий м'яч і далі продовжували гру під безперервні овації глядачів (Ю. Яновський); Метод Багірова незабаром підхопили всі (О. Гончар); Знову повернувся Максим до попередньої розмови (Д. Ткач); — Моя земля, — правив своє Мостовик. — Споконвічна земля Мостовиків (П. Загребельний); — Громадськість України, хай вам буде відомо, — провадив він далі серйозним тоном, — дуже цікавиться долею Дніпровського будівництва (Г. Коцюба); Далі ведуть давно розпочату розмову (М. Коцюбинський); Щоб не підтримувати розмови, я почала приміряти свою недошиту блузку (Леся Українка).

ПРОКЛАДА́ТИ (розташовувати, споруджувати щось у певному напрямку, вздовж чогось), ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ), ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ), ПРОВО́ДИТИ, ВЕСТИ́, ПРОСТЯГА́ТИ розм. — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. протягти́ (протягну́ти), провести́, простягти́ (простягну́ти). Робітники довбали шурфи, прокладали вузькоколійку, підвозили дерево, дошки (О. Донченко); Здавалося (школярам), що зв'язківці спеціально для них, щоб не були відірвані від усього світу, протягли кабель та поставили на маленький стілець чорну дзенькітливу коробочку (Ю. Збанацький); Сапери пройшли, за ними трактор з плантажним плугом тягне борозну, вивалює глибоку, як траншею (О. Гончар); Вже є люди, які керуються дощами, справжні дощові інженери. Допоможіть їм з річок проводити канали, робити фонтани (О. Іваненко); Тепер, чути, мають попри наші міста колію залізну вести (І. Франко); Отут би простягти залізну колію! (О. Стороженко).

СУПРОВО́ДЖУВАТИ кого-що (іти, їхати разом з ким-, чим-небудь як супутник, як охоронець чи охорона і т. ін.), СУПРОВО́ДИТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВА́ДИТИ, ОПРОВА́ДЖУВАТИ заст., ОПРОВОДЖА́ТИ заст.; ДОВО́ДИТИ (доставляти до певного місця); ВОДИ́ТИ, ХОДИ́ТИ з ким (по різних місцях, показуючи щось); ПРОГУ́ЛЮВАТИ (водити на гуляння); ЕСКОРТУВА́ТИ (супроводжувати ескортом і взагалі супроводжувати); КОНВОЮВА́ТИ (охороняючи когось, щось). — Док.: провести́, опрова́дити, опрово́дити, довести́, прогуля́ти. Офіцери, що супроводжували Барклая, відстали (П. Кочура); Надька теж поїхала супроводити хворого до лікарні (О. Гончар); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); Ескортувати високого гостя; В цю ж мить поруч з дівчиною стали два красені-спортсмени з очевидним наміром ескортувати початкуючу лижницю (Я. Гримайло); Грузинські князі і купці наймали козацькі загони конвоювати і захищати свої вітрильники (З. Тулуб). — Пор. 1. вести́.

ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) (розташовуватися в одну лінію на значному просторі), ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ (ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ), РОЗТЯГА́ТИСЯ (РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ), ВЕСТИ, ПРОЛЯГА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИСЯ (ПРОСТЕЛЯ́ТИСЯ), ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ЛЯГА́ТИ розм., ПРЯМУВА́ТИ розм., ВИБІГА́ТИ розм., ЗБІГА́ТИ розм. (про дорогу, стежку, канаву тощо); ВІДБІГА́ТИ розм. (убік від чого-небудь.) — Док.: потягти́ся (потягну́тися), простягти́ся (простягну́тися), протягти́ся (протягну́тися), розтягти́ся (розтягну́тися), пролягти́, просла́тися, простели́тися, пройти, ви́бігти, відбі́гти. Село тяглося без кінця (Ганна Барвінок); Попід стінами тягнуться довгі писані лави (М. Олійник); До липи доскочили вмить, звідти дорога простяглася пряма і рівна (А. Хижняк); На багато кілометрів розтягувались обози богунців (С. Скляренко); Стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний); Дорога вдалеч пролягала І кремниста, і важка (М. Рильський); Глибокий хід сполучення починався від самого дзоту і пролягав зигзагами по всій висоті (В. Кучер); Ой прослалась довга стежка, стежка не пробита І колючими тернами Аж до краю вкрита (Б. Грінченко); Шлях на поле йшов яром (Панас Мирний); Тин пройшов на аршин поза грушею (І. Нечуй-Левицький); Весело лягають Дороги до гаю (М. Стельмах); Від озера до парку прямував уже наполовину готовий вузенький канал (Ю. Смолич); Стежка одбігала вліво (В. Козаченко).