1. Словник української мови Грінченка

вести

Вести, веду, -деш

гл.

1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона. К. Псал.

2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Мет. Як же він високо веде.

3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20.

4) — нитку. Выводить нитку.

5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133.

6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160.

7) — танок. см. танок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вести — вести річ (195)—говорити, продовжувати, пор. пол. prowadzić rzecz; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. вести — (спрямовувати рух куди-небудь) проводити, проводжати, (скеровуючи кого) супроводжувати. Словник синонімів Полюги
  3. вести — вести́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. вести — Провадити, спрямовувати, о. вести перед; (звідки) виводити; (куди) заводити, уводити; (авто) керувати чим; (колію) прокладати; (протокол) писати, (- стежку) простягатися; (до чого) спричинятися, спричиняти що. Словник синонімів Караванського
  5. вести — [веисти] веиду, веидеш, веидеимо, веидеите; мин. в'іў, веила; нак. веиди, веид'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. вести — веду, ведеш; мин. ч. вів, вела, вело; недок. 1》 перех. Спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти. Вести звіра мисл. — гнати собакою (гончаком) звіра по його слідах, безперервно подаючи голос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вести — ВЕСТИ́, веду́, веде́ш; мин. ч. вів, вела́, ло́; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь, допомагати або примушувати йти. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. Словник української мови у 20 томах
  8. вести — Куди не йду, біду веду, горем поганяю. Бідному всюди лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. вести — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  10. вести — Ве́сти́, веду́, веде́ш; вів, вела́, вели́; ві́вши; веди́, -ді́м, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вести — ВЕСТИ́, веду́, веде́ш; мин. ч. вів, вела́, ло́; недок. 1. перех. Спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив. І беруть його під руки, І ведуть у хату. Словник української мови в 11 томах