1. Словник української мови Грінченка

вестися

Вестися, ведуся, -дешся

гл.

1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!

2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб.

3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у.

4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже ним ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вестися — безос. (бути узвичаєним) поводитися, узвичаюватися. Словник синонімів Полюги
  2. вестися — вести́ся 1 дієслово недоконаного виду відбуватися; бути в наявності; плодитися — про худобу вести́ся 2 дієслово недоконаного виду складатися — про умови життя; щастити; бути у звичаї безос. Орфографічний словник української мови
  3. вестися — ведеться; мин. ч. вівся, велася, велося; недок. 1》 Відбуватися, здійснюватися, тривати. 2》 безос. Бути у звичаї, узвичаєним. 3》 розм. Бути в наявності, існувати. 4》 розм., заст. Жити, плодитися. 5》 безос. Іти, складатися так чи інакше (про умови життя). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вестися — ВЕСТИ́СЯ, веде́ться; мин. ч. ві́вся, вела́ся, ло́ся; недок. 1. Відбуватися, здійснюватися, тривати, йти. Приступ вівся лише з трьох боків, бо з четвертого був табір, теж обгороджений (М. Словник української мови у 20 томах
  5. вестися — Ведусь, ведешся, недок. Погоджуватися на щось непевне, сумнівне. Єдиною причиною такої уваги до мене було те, що вона хотіла зі мною зустрічатися, але я на це ніколи не вівся — не вилазив на неї по-п'яній (А. Дністровий). А ти, як дурак, і ведешся на ці розводи. Словник сучасного українського сленгу
  6. вестися — БУ́ТИ (бути в наявності десь, у когось), МА́ТИСЯ розм. рідше; БУВА́ТИ (про тимчасову неодноразову наявність); ВОДИ́ТИСЯ розм., ВЕСТИ́СЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. вестися — ВЕСТИ́СЯ, веде́ться; мин. ч. ві́вся, вела́ся, ло́ся; недок. 1. Відбуватися, здійснюватися, тривати, йти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога (Л. Укр., I, 1951, 376); Розмова велася змовницьким шепотом (Ле, Міжгір’я, 1953, 62). 2. безос. Словник української мови в 11 томах