вестися

ВЕСТИ́СЯ, веде́ться; мин. ч. ві́вся, вела́ся, ло́ся; недок.

1. Відбуватися, здійснюватися, тривати, йти.

Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога (Л. Укр., I, 1951, 376);

Розмова велася змовницьким шепотом (Ле, Міжгір’я, 1953, 62).

2. безос. Бути у звичаї, узвичаєним.

Споконвіку, з дідів — з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали (Мирний, IV, 1955, 243);

Шурка був вже біля Котовського, вдарив, як ведеться, безкозиркою об землю, — і кинувся обійматись (Смолич, Світанок.., 1953, 678).

3. розм. Бути в наявності, існувати.

Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося (Вовчок, І, 1955, 181);

Лиш сьогодні, як на теє, Щастя не ведеться. Либонь, мені без вечері Спати доведеться (Рудан., Тв., 1956, 75);

Добре живеться, бо дружба в радянській сім’ї ведеться (Укр.. присл.., 1955, 404).

4. розм., заст. Жити, плодитися.

На їх обійсті ведеться лишень худоба рябої масті (Коцюб., І, 1955, 58);

Все боялася [Хівря], що.. вона [телиця].. пропаде, ..бо в їх ніколи худоба не ведеться (Григ., Вибр., 1959, 115).

5. безос. Іти, складатися так чи інакше (про умови життя).

Як ведеться, так і живеться (Номис, 1864, № 8126);

Мусій не відповідав на його запитання, а спитав сам: — Як же тут у вас ведеться? (Панч, Синів.., 1959, 52).

6. безос. Щастити, вдаватися.

Коли не ведеться, то й курка не несеться (Номис, 1864, № 1701);

Велося Шмідлеві, мав якесь особливе щастя: збирав по світі гроші і все збільшував свою циркову трупу (Ков., Світ.., 1960, 18).

7. Пас. до вести́ 1-3, 6.

— Тату, я зловив татарина! — То веди.. сюди. — Не ведеться бо! — То держи.. — Не держиться бо (Номис, 1864, № 4361);

— Уже вам не стане часу першому зачинати ті бої, котрі велися так талановито вами (Мирний, III, 1954, 284).