вибиватися

ВИБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́БИТИСЯ, б'юся, б'єшся; мн. ви́б'ються; наказ. сп. ви́бийся; док.

1. Із труднощами, докладаючи зусиль, вириватися, вибиратися звідки-небудь, уникати чогось.

– Пусти, Антосю! Годі-бо! Що ти? Побачать! – вибивається вона з обіймів (М. Старицький);

Де сон староденний, мов крига, застиг, Творці вибиваються з темних кормиг (М. Рильський);

Кидався [літак] вгору, обходив низом, намагаючись вибитися з-під прицілів зенітної артилерії (Ю. Яновський);

// Переборюючи перешкоди, знегоди, виходити з важкого становища.

[Петро:] Хіба .. мало є таких сіромах, що б'ються як риба об лід з своїм безталанням і ніяк не виб'ються з гіркої нужди? (Панас Мирний);

Завзятий заробітчанин об'явився в домі. Молода сила. Скоро виб'ються із боргів, нестатків... (К. Гордієнко);

// Позбуватися чого-небудь, залишатися без чогось.

– Гей ти! Смішливий! Кинь закурити. З махорки вибились ми... (Ю. Смолич).

2. тільки 3 ос. Проходячи через яку-небудь поверхню, з'являтися назовні; пробиватися.

Тут вибивалася з землі моложава зелень (О. Гончар);

А під горою джерело – струмок вибився з-під камінних гір (Іван Ле);

Махає осінь рукавами. Озимі вибились жита (П. Воронько);

– Еге ж, запам'ятовуй! І мотай все на вус, то нічого, що в тебе тільки пушок на верхній губі вибився (І. Цюпа);

// Висуватися з-під чого-небудь назовні.

Коса нерозчісана вибивається з-під очіпка (Панас Мирний);

У Ярославка вибилася сорочечка з-під штанців (І. Цюпа).

3. в кого. Докладаючи зусиль, домагатися певного суспільного становища, ставати ким-небудь (за посадою, професією і т. ін.).

Якась випадковість відсовувала його у тінь, а тим часом двадцятип'ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (М. Стельмах);

Землі він спершу мав небагато, але гендлем та всякими хитрощами вибився-таки в дукачі (І. Муратов);

При тих здібностях до малювання, які мав Бронко, бахур міг би вибитися в неабиякі майстри цієї справи (Ірина Вільде).

4. тільки недок. Пас. до вибива́ти 1–3, 5–10.

Микола висмикнув з неї [скирти] пучок обмолочених колосків і потер їх в руці. На долоні залишилося кілька зернин. – Не вибивається все зерно (В. Логвиненко);

Земля глухо гуділа на всю округу, і в повітрі далеко розносилися гопаки та тропаки, що вибивалися дзвінкими підковами чобіт (О. Довженко);

Образ святого Климента вибивався на монетах давньоукраїнської держави (з навч. літ.).

(1) Вибива́тися / ви́битися з гра́фіка (з ро́зкладу) – порушувати встановлений графік (розклад).

Поїзд ні на хвилину не вибився з графіка (з газ.).

◇ (2) Аж із шку́ри вибива́тися – дуже напружуватися, надриватися.

Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний);

(3) Вибива́тися / ви́битися зі сну – знесилюватися, не маючи можливості виспатися, відпочити.

Та зо сну вона зовсім вибилася. Уява, збентежена сонною зморою, почала насувати їй на ум усіляке страхіття (І. Франко);

– Вибились люди зі сну... А маршеві кінця не видно (О. Гончар);

(4) Вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли, з мо́чі, з мо́ці) – слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби і т. ін.

Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. й витяг на берег (Остап Вишня);

Стежка щодалі ставала важчою. Лікар Павелко вибивався із сил (Л. Первомайський);

Дув, дув [Вітер], аж потом весь облився, Із моці вибився, сердешний (Є. Гребінка);

Нещасний Буланко вибився із сили; ходором йому ходили боки, парою курилася спина.., а проте він по заметах ще біг (М. Старицький);

Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять, – то занедужав, з мочі вибився, життя йому остогидло (Панас Мирний);

(5) Вибива́тися / ви́битися із зли́днів – переставати бідувати; ставати заможнішим.

В оповіданні І. Карпенка-Карого “Новобранець” ідеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається зі злиднів (з навч. літ.);

[Роман:] Вибились із злиднів, із наймитів – осерединились [відокремилися], сину, та хазяйнуємо (М. Куліш);

– Що любуєшся?.. Неначе писанка село? – ніби одгадавши його думи, промовив Свирид Яковлевич .. – А із злиднів, дивись, чи не скоріше за нас івчанці виб'ються (М. Стельмах);

(6) Вибива́тися / ви́битися на [широ́ку] доро́гу – після довгих шукань, невдач забезпечувати собі помітне місце в суспільстві, в житті.

Тюрма лишилася десь позаду, як брудна помийна яма, яку довелося мені перейти вбрід, щоб вибитися на широку дорогу (П. Колесник);

(7) Вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії – переставати вести узвичаєний спосіб життя.

Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко);

Ви́йти (ви́битися, ви́рватися[N],[/N] зневажл. ви́скочити і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися[N],[/N] зневажл. виска́кувати і т. ін.) в лю́ди див. вихо́дити.