вибивати

ВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БИТИ, б'ю, б'єш; мн. ви́б'ють; наказ. сп. ви́бий; док.

1. що і без прям. дод. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати, позбавляти чогось.

В світлиці вибивають шибки. Щось тріснуло на весь будинок (Леся Українка);

Він .. наштовхнувся в глибині підвалу на замкнені двері, почав їх вибивати плечем (Ю. Яновський);

Мене вдарив [лісничий] в лице – і два зуби, Два посліднії, вибив як стій! (І. Франко);

Володя навалився на нього всім тілом і вибив у нього з рук фінку (О. Донченко).

2. що. Ударяючи що-небудь, витріпувати, очищати.

Побачивши якось, що її робітниця вибиває качалкою пил з килимів, .. я почав їй допомагати (Л. Смілянський);

Каргат був уже в пальті й вибивав рукою порох з кепки перед тим, як надіти її (Ю. Шовкопляс);

– І то правда. Забалакались ми, – вибив люльку Микита Петрович. – Піду помаленьку (І. Муратов);

// Стріляючи, влучати певну кількість разів у мішень.

Я працюю у військовому гуртку і вибиваю двадцять із двадцяти п'яти можливих (Ю. Смолич);

// кого, що. З боєм відкидати ворога з його позицій.

Наші вибили німців і з міста, і з рудника (Д. Ткач).

3. що. Ударами вибирати або добувати що-небудь із чогось.

Урожай того року не густий вдався..: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний);

Вітя коло великої купи соняшників: вибиває насіння (С. Васильченко);

– Нема, нема порядку, Полікарпе, – зітхає Побережний, вибиваючи кресалом вогонь (М. Стельмах);

// перен. Б'ючи кого-небудь, домагатися чогось.

Опухли покусані до крові губи: двісті ударів німецьких ременів усю ніч вибивали зізнання з ніжних дівочих уст і не вибили (О. Довженко);

– Вони [поліцаї] хочуть з мене вибити правду... Бачите – щодня б'ють. В мене спина вся мов печена (Ю. Збанацький).

4. тільки док., кого. Побити кого-небудь.

Та й вибили поповича Дрібними різками... (Я. Щоголів);

– Так це пан наказав вибити хлопця? – запитала й Сахно (Ю. Смолич).

5. що. Витоптуючи і плюндруючи (про людей, тварин), б'ючи (про град), ламати, винищувати посіви, городину, траву і т. ін.

Оте гайвороння вже вибило баштани – навіть маленького кавунчика не лишилося в полі (М. Чабанівський);

Все якась невдача так і тягне чоловіка за поли: то худібка переболіє, то щось не вродить, а щось град виб'є чи сонце випалить (М. Стельмах).

6. кого, що. Убивати, винищувати всіх або багатьох.

Вибивали народ тисячами (О. Стороженко);

– Чому я в хаті? Як я сюди потрапив? .. Чим кінчився бій? Вибили німців з села? – Ні, – сміється фельдшер. – Їх вибили в селі. Жодного не випустили (І. Багмут).

7. що. Ударяючи чим-небудь, робити заглибини, отвори і т. ін.

Батько веде того коня за недоуздок, а він гарцює, копитами землю вибиває (з казки);

І почав працювати [Русин] щосили, копирсаючи та вибиваючи дрюком діру в помості (І. Франко);

– Мені запропонували самому собі вибити в скелі житло (Ю. Яновський);

Вівці аж яму вибили на тій місцині, де був колись горбик. Хоч які маленькі ратички, а пилинку за пилинкою рознесли від колодязя землю по степу (О. Гончар).

8. що. Ритмічними ударами вказувати час (про годинник).

Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли старосвітський годинник закінчив вибивати дванадцяту (Я. Галан);

Мірно вибиває годинник вісім ударів (Ю. Яновський);

// безос.

– Це скільки б'є? – запитав Саїд Алі у доглядачки .. – Десяту годину вибило (Іван Ле).

9. тільки недок., що і без прям. дод. Стукаючи, ударяючи, відтворювати звуки в певному ритмі, в такт якійсь мелодії і т. ін.

Аксель .. стояла край столу, вибиваючи пальцями уявлену мелодію (Олесь Досвітній);

Кастаньєти .. Вибивають іспанський мотив (І. Муратов);

Один з юнаків, добре вибиваючи в бубон, час від часу підсвистував та вигукував (А. Шиян);

// Танцювати притупуючи.

Он ланкова з трактористом Іваном .. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (С. Олійник).

10. що і без прям. дод. Відтворювати, наносити на що-небудь або витискувати на якомусь матеріалі певні знаки.

Скрізь і завжди машиністка штабу сиділа за машинкою й уперто вибивала лілові літери (Ю. Яновський);

// Наносити фарбою візерунки на тканину.

Напряде [Мотря] отак літ за двоє, оснує, витче, та й сорочка є; виб'є – спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному і в свято ходила (Панас Мирний).

11. Пробиватися нагору, назовні.

Гаком крана загнуло всмоктувач, і з дверцят колодязя, коли їх відкривали, трохи вибивав дим (Яків Баш);

З пащеки гідри важким гнутим струменем вибивала вода (О. Гончар).

12. що, розм. Ударом ноги, руки і т. ін. вводити м'яч у гру (в спортивних змаганнях та іграх).

І тyт фopтyнa пocмixнyлacя чopним. Їx вopoтap cпepecepдя вибив м'яч aж нa штpaфний мaйдaнчик cyпepникiв (А. Крижанівський);

// Ударом чого-небудь виводити який-небудь спортивний предмет із гри, за межі спортивного майданчика.

Вибивати кеглі;

Вибити м'яч в аут;

// кого, що, перен. Завдаючи поразки, змушувати кого-небудь вийти з гри.

Поразки Києва іноді доводили мене до плачу. Я лив сльози і в 67-му, коли вони у Кубку чемпіонів продули “Гурнікові”, перед тим фантастично вибивши з гри “Селтік” (Глазго) (Ю. Андрухович);

// перен. Отримувати певну кількість очок за влучання (про деякі ігри, спортивну стрільбу і т. ін.).

Ми любили уроки фізкультури, бо на них .. вивчали гвинтівку та кулемет, ходили на військово-учбовий пункт, де стріляли з дрібнокаліберок по мішенях. І не просто стріляли, а прагнули вибити найбільше очок (А. Дімаров).

(1) Вибива́ти / ви́бити шлях (доро́гу) – часто їздячи, робити шлях, дорогу нерівними, з вибоями.

Повозку вашу щось підняло трохи спереду й незабаром наче в рів спустило .. – Чи то шлях так вибили, чи ровом окопалися? (Панас Мирний);

(2) Вибива́ти (видзво́нювати) / ви́бити (ви́дзвонити) годи́ни (годи́ну) – ритмічними ударами вказувати на певний час.

Годинник .. вибивав годину, одну за другою. Вже вдарило північ (І. Нечуй-Левицький);

На старовинній вежі костелу, що має 38 метрів висоти, вибивав години дзиґар (Ю. Винничук);

У малої дівчинки аж серце завмирало з жалю, але годинникові від того не було ніякої шкоди, навпаки – він, усім на радість, знов оживав і зразу ж починав весело цокати, видзвонювати години (із журн.);

Часом годинник на вежі ще не вибив години (Б. Лепкий);

(3) Вибива́ти (висту́кувати) чечі́тку – танцювати чечітку або стуканням ногою видавати звуки в ритмі, в такті мелодії чечітки.

Він поспішав. Треба було вчасно з'явитися на явочну квартиру. Несподівана затримка нервувала. Він нетерпляче вистукував черевиком дрібну чечітку (О. Донченко);

Повною протилежністю Миті був Михайло Василенко, верткий, худорлявий хлопець із синіми очима, який навіть під час перерви залишався в класі й вибивав чечітку (С. Олійник);

(4) Вибива́ти (витоло́чувати) / ви́бити (ви́толочити) ти́рло (ти́рла) – ходінням, перебуванням у якому-небудь місці робити його витолоченим.

Кубляться та чепуряться домашні гуси та качки в садку, вибиваючи тирло (із журн.);

(5) Вибива́ти (відбива́ти, руба́ти) крок – твердо й чітко ступати.

Чітко вибиваючи крок, .. оркестр .. вимарширував на Рибальську (Ю. Смолич);

Високий чорнявий хлопець у званні лейтенанта танкових військ, підтягнутий і стрункий, чітко відбиваючи крок, підійшов до генерала (В. Собко);

Рубаючи крок, проходили прапороносці (О. Гончар);

(6) Вибива́ти (відбива́ти) такт:

а) розміреними ударами або помахами руки відтворювати ритмічний малюнок мелодії.

Зразу вродився веселий настрій. Деякі стали притоптувати ногами, інші вибивали такт пісні рукою (С. Васильченко);

б) розміреними ударами створювати ритмічні звуки чого-небудь (про рух механізму годинника, двигуна, про біг людини і т. ін.).

В столовій [їдальні] маятник старомодного годинника гучно цокав, неначе одномірно [одноманітно] вибивав такт (І. Нечуй-Левицький);

Вони бігли, .. рівно й розмірено відбиваючи такт своїми важкими чобітьми (Ю. Смолич);

(7) Вибива́ти (перебира́ти) нога́ми – танцювати, енергійно пристукуючи або роблячи різні рухи ногами.

Взявшись у боки, закружився [Іван] у танці. Перебирав ногами, ставав легко на пальці, крутився і присідав (М. Коцюбинський);

Біля молодого запорожця вже четверо старих вибивали дрібненько ногами (О. Довженко).

◇ (8) Вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб):

а) дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін.

Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб);

– Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете, – хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах);

б) дуже боятися чого-небудь.

– А вам не страшно? – Та поки що дрижаків не вибиваю (М. Стельмах);

(9) Вибива́ти (би́ти) / уда́рити (утну́ти) тропака́ (третяка́, гопака́) – танцювати завзято, енергійно, із запалом.

Танцювала [Ганна] викрутасом .. Під дудку била третяка (І. Котляревський);

Попереду, біля червоної корогви, казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака і крутились з парубками (О. Стороженко);

А Марина б'є тропака та ще й приспівує (І. Нечуй-Левицький);

Ось він, цей хвалений Маринкою демос, п'є, гуляє, вибиває гопака і оглашає цілу околицю диким лементом (Ю. Смолич);

Іде [Матвій] й співає, а де калюжа, тут і вдарить тропака (Г. Квітка-Основ'яненко);

(10) Вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг чиїх, у кого – позбавляти кого-небудь упевненості в чомусь, підтримки, опори.

– Що, відпустку дали? Він міг би обійтись і без пояснень, але перше ж пряме запитання чергового якось одразу вибило ґрунт з-під його ніг (Д. Ткач);

Відкрита позиція компанії, її готовність коментувати події у потрібному їй річищі вибиває ґрунт з-під ніг опонентів і допомагає зберегти репутацію в очах громадськості (з газ.);

(11) Вибива́ти / ви́бити з ко́лії кого і без дод.:

а) порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя.

– Це вибивало з колії, вносило в роботу плутанину й безладдя (О. Дмитренко);

Позбавити людину її професії.., – се значить вибити з колії (Леся Українка);

Смерть моєї матері .. остаточно вибила мене з колії і змусила подумати про дальше своє влаштування (Б. Антоненко-Давидович);

б) робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось.

Сьогодні Тернера вперше в житті вибили з колії (В. Собко);

Сповіщення про те, що Олег пропав безвісти, було для неї страшним нещастям і надовго вибило її із колії (С. Голованівський);

(12) Вибива́ти / ви́бити з рук кого, чиїх – позбавляти кого-небудь чогось.

Вишгородська зустріч виявилась безуспішною, але не безрезультатною для слов'янської партії: вона дозволила вибити з рук Ярополка і Свенельда їх козирну карту – видимість законності (з наук. літ.);

Як не прагнули заздрісники принизити професора, але нікому з них так і не вдалося вибити з його рук владу над молоддю (із журн.);

(13) Вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого – позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри.

– І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? – намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка. – Вони – пам'ять про моїх дітей, – тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького (М. Стельмах);

Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план (М. Ю. Тарновський);

(14) Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) [з голови́] з кого – чого – суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось поганого, вартого осуду.

– Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер'янці та автори пашквільних [пасквільних] віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб);

Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (А. Дімаров);

“Не ви мені, а я собі виберу пару”, – затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах);

Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький);

(15) Вибива́ти (виганя́ти) / ви́бити (ви́гнати) клин кли́ном – ліквідовувати, усувати наслідки чого-небудь тими ж засобами, якими вони викликані, спричинені.

Клин клином виганяє (Номис);

[Суховій:] Швидше похмели мене, бо пече!.. І поговірка каже, що клин клином треба виганяти (М. Кропивницький);

– Це правильно, – починати знайомство й нову роботу зі свята. – Настрій, правда, у нас не дуже святковий, – зауважив Коваль, – але воно буде, мабуть, найкраще клин клином вибивати (В. Собко);

Щоб подолати депресію, треба створити собі антистрес, тобто, згідно з народною мудрістю, вибити клин клином (із журн.);

(16) Вибива́ти зуба́ми чечі́тку (третяка́) – дрижати, клацаючи зубами (перев. від холоду або з переляку).

– Ти Гната безп'ятого кликав? – питається біс. – Я! – відповів Терентій, посміхнувся над силу, а сам так зубами чечітку вибиває, що аж вихилитуються вони (М. Стельмах);

(17) Ви́бити (ви́садити) з сідла́ (заст. з кульба́ки) кого:

а) позбавити кого-небудь певного становища або посади.

Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті .. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський);

Переговорює [Тетеря] з Юрасем, мабуть, хоче його знов до Польщі прихилити. – Що ти кажеш? Себто хоче висадити гетьмана з сідла, щоби згодом самому в нього сісти? (В. Малик);

б) знесилити кого-небудь, зробити кволим, немічним, недієздатним.

Камерта висадив [Еней] з кульбаки, Ансула в ад послав по раки (І. Котляревський);

– Так що: до матері на побивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? – Вибив, проклятий (О. Гончар);

Полковник був дужий і спритний. Його темне, аж бронзове обличчя хижо ошкірилося: він, мабуть, гадав, що легко виб'є молодого супротивника з сідла (В. Малик);

– А що – я таки старий козак, – орлом глянув дядько Іван, – і мене поки не так просто вибити з сідла, одначе сили тануть, як сніг на сонці (із журн.);

(18) Ви́бити (да́ти) бу́бну (бу́бни) кому, зневажл. – побити кого-небудь.

– Ходім, голубчику, – сіпнув юнака за рукав Кирило Сидоренко, – я тобі виб'ю таку бубну, що дядькові закажеш (В. Собко);

(19) Ви́бити дух (ду́шу) з кого – забити до смерті кого-небудь.

Став Велетень та й дивиться. – Та що це воно за мара така, що б'ється так дуже? А Побратим до нього: – Ото, – каже, – як не одв'яжешся, то й буде бити, поки й дух з тебе виб'є (С. Васильченко);

Старий Боровик, схожий на вивернутий із землі пень, важко біг через двір із лопатою в руках і хрипко кричав: – Душу з тебе виб'ю, бісова худоба! (П. Панч);

– А в синка, бачу, нема любові до лісу, око в нього сліпе до дерева. Так що хоч вуха з корінням вирвіть, хоч дух вибийте з нього, а рихметику [арифметику] втовкмачте в самісіньку середину мізків (М. Стельмах);

(20) Ви́бити з голови́:

а) (зі сл. собі) позбутися якоїсь нав'язливої думки, перестати думати про кого-, що-небудь.

[Рябина:] Дочку мою, не в гнів тобі кажучи, ти собі з голови вибий! (І. Франко);

Правда, вже вибив [Славко] собі з голови, що вона з нього кепкує перед чоловіком (Л. Мартович);

– Я не така дурна, як ви гадаєте, і вибийте собі те з голови! (О. Кобилянська);

б) (перев. кому) примусити кого-небудь відмовитися від чогось.

Уже про тих Олегів, про тих Святославів, про тії ясири половецькії нічого й згадувати. Ту славу .. вибила нам із голови безбожна татарва, як уломився Батий у твої [Києве] Золоті ворота (П. Куліш);

– Хапайте їх та закидайте в тюрми, забивайте в кайдани, а потім лупіть батогами, скільки мога! Я виб'ю з їх дурних голів той вільний дух (І. Нечуй-Левицький);

Вони обидві з Окуневською вибили мені з голови план подружжя з професором-диваком (О. Кобилянська);

Виво́дити (вибива́ти) / ви́вести (ви́бити) з рівнова́ги див. виво́дити¹;

Виво́дити (рідко вибива́ти) / ви́вести (рідко ви́бити) з ла́ду́ див. виво́дити¹;

Ви́давити (ви́бити) олі́ю див. вида́влювати;

Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі див. коло́ти;

Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.), див. вико́лювати.