вибивати
Вибива́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл.
1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265.
2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112.
3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136.
4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем.
5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913.
6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202.
7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161.
8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181.
9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.).
10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25.
11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184.
12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52.
13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172.
14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.
Значення в інших словниках
- вибивати — вибива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибивати — (килим) витріпувати; (з фортеці) виганяти; (зізнання) вимушувати; (градом) витолочувати, док. витовкти; (людей) ВИНИЩУВАТИ; (години) відстукувати; (гопака) танцювати; (такт) відраховувати; (крок) карбувати; (медаль) викарбовувати; док. ВИБИТИ, побити. Словник синонімів Караванського
- вибивати — -аю, -аєш, недок., вибити, -б'ю, -б'єш; мн. виб'ють; наказ. сп. вибий; док. 1》 перех. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати. Вибивати з колії — порушувати узвичаєний плин життя, ставити в незвичайні умови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибивати — (косу) виклепувати, виклепати, повиклепувати, мантачити, вимантачувати, вимантачити, повимантачувати, змантачувати, позмантачувати, намантачувати, намантачити, понамантачувати, (порохи) витріпувати, витріпати, повитріпувати, стріпувати, стріпати... Словник чужослів Павло Штепа
- вибивати — ВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БИТИ, б'ю, б'єш; мн. ви́б'ють; наказ. сп. ви́бий; док. 1. що і без прям. дод. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати, позбавляти чогось. В світлиці вибивають шибки. Словник української мови у 20 томах
- вибивати — вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Фразеологічний словник української мови
- вибивати — ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док. Словник синонімів української мови
- вибивати — ВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БИТИ, б’ю, б’єш; мн. ви́б’ють; наказ, сп. ви́бий; док. 1. перех. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати. В світлиці вибивають шибки. Щось тріснуло на весь будинок (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах