вибивати

(косу) виклепувати, виклепати, повиклепувати, мантачити, вимантачувати, вимантачити, повимантачувати, змантачувати, позмантачувати, намантачувати, намантачити, понамантачувати, (порохи) витріпувати, витріпати, повитріпувати, стріпувати, стріпати, постріпувати, (посіяне) збивати, збити, позбивати, товкти, потовкти, витовкувати, витовкти, повитовкувати, стовкувати, стовкти, постовкувати, толочити, потолочити, витолочувати, витолочити, повитолочувати, столочувати, столочити, постолочувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибивати — ВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БИТИ, б'ю, б'єш; мн. ви́б'ють; наказ. сп. ви́бий; док. 1. що і без прям. дод. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати, позбавляти чогось. В світлиці вибивають шибки. Словник української мови у 20 томах
  2. вибивати — вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Фразеологічний словник української мови
  3. вибивати — ВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БИТИ, б’ю, б’єш; мн. ви́б’ють; наказ, сп. ви́бий; док. 1. перех. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати. В світлиці вибивають шибки. Щось тріснуло на весь будинок (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. вибивати — -аю, -аєш, недок., вибити, -б'ю, -б'єш; мн. виб'ють; наказ. сп. вибий; док. 1》 перех. Відокремлювати ударами від чого-небудь; поштовхами викидати, виламувати. Вибивати з колії — порушувати узвичаєний плин життя, ставити в незвичайні умови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вибивати — Вибива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Словник української мови Грінченка
  6. вибивати — (килим) витріпувати; (з фортеці) виганяти; (зізнання) вимушувати; (градом) витолочувати, док. витовкти; (людей) ВИНИЩУВАТИ; (години) відстукувати; (гопака) танцювати; (такт) відраховувати; (крок) карбувати; (медаль) викарбовувати; док. ВИБИТИ, побити. Словник синонімів Караванського
  7. вибивати — вибива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. вибивати — ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док. Словник синонімів української мови