вибивний

ВИБИВНИ́Й, а́, е́.

1. Який має спеціальним способом нанесений малюнок.

При фабричному пошитті одягу широкого вжитку останнім часом усе більше використовуються тканини з вибивним орнаментом (з наук. літ.);

Менше застосування у XVII ст. мали бавовняні тканини: лише щільний одноколірний перкаль і вибивну китайку часом використовували для пошиття шароварів та деякого жіночого вбрання (з наук.-попул. літ.).

2. Признач. для вибивання.

Інтенсивний шум з'являється при обрубуванні та очищенні лиття, роботі пневматичних трамбівок, вибивних решіток тощо (з навч. літ.);

У ХVIII столітті для друку почали використовувати металеві вибивні дошки (з навч. літ.);

Вибивний цех. Довгі, як стрічки, конвеєри, столи для оброблення тканини. Вздовж столів неквапливо походжають робітниці. Там, де пройдуть вони, оживають на полотні троянди, жоржини, орнаменти (з газ.).