вибирати
ВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРАТИ, беру, береш, док.
1. що. Виділяючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів; відбирати краще з-поміж іншого.
У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою (Н. Кобринська);
На руїнах молодиці Цілу цеглу вибирають (І. Вирган);
Вибрала [Софія] з тих оздоб щонайкращі і взяла на себе (Леся Українка);
// Знаходити, визначати що-небудь як зручне, придатне для чогось (місце, час).
Не вибираючи дороги, проламуючи власним тілом живопліт із глоду й терну, Ничипір кинувся до Грицька (М. Руденко);
Вибравши зручну хвилину, я ступив у стремено. Мить – і вже в сідлі (Ю. Збанацький);
// кого, що, з кого – чого. Надавати перевагу кому-небудь.
[Ганна:] Що мені? Хіба мені було з кого вибирати: у наймах зросла, з наймів і заміж пішла (М. Кропивницький);
– Раніш побратися – це значить мати доросліших дітей, тобто краще їх виховати. Раніш побратися – це кращої пари собі вибрати (В. Підмогильний).
2. кого. Голосуванням призначати кого-небудь для виконання певних обов'язків.
– Не мені бути вашим ватажком, вибирайте собі іншого (О. Стороженко);
І одногласне [одноголосно], одностайне Громада вибрала гетьмана – Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко);
[Вітровий:] Як повернувся з армії, вибрали мене в правління і заступником голови призначили (О. Корнійчук).
3. що. Витягати, вичерпувати і т. ін. що-небудь за кілька або багато прийомів.
Кинувся [Василь] помогти їй встати, тільки вона вже видряпалась і вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Грицько Григоренко);
Я сіті з моря вибираю Із сріблом трепетним живим (М. Нагнибіда);
Вибрав [Федя] бляшанкою воду, що набігла за ніч крізь погано забиті шви між дошками [човна] (М. Трублаїні);
// розм. Брати, одержувати (гроші).
[Митродора:] Як тут гарно в садочку. Та й уродило добре цього року .. Ох, будемо грошики вибирати (В. Самійленко);
Ліс іде за дурницю. А за його [нього], коли тільки з розумом продати, не двадцять [карбованців] вибереш (Панас Мирний).
4. що. Вибірково збирати урожай деяких сільськогосподарських рослин, які дозрівають неодночасно (плоскінь, льон, огірки і т. ін.) або купчасто плодоносять у землі (картопля, топінамбур і т. ін.).
А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Т. Шевченко);
Кілька днів тому зірвали квасолю.., а сьогодні вони вибирають картоплю (А. Шиян);
При ручному збиранні льону спочатку вибирають в окремі горстки довгі стебла, а потім короткі (з наук. літ.);
– Побіжи вибери свіжих огірочків та й заходжуйся коло вареників (І. Нечуй-Левицький).
5. що. Робити заглибину в чому-небудь, виймаючи масу за кілька або багато разів.
Кузьмич припасував дошку.., потім показав, як треба вибирати пази (М. Руденко);
Я по пруттю видряпався аж під вершок [стогу], вибрав там під самим вершком у сіні таку нору, щоб зовсім закрила чоловіка (І. Франко).
(1) Ви́брати о́чі чиїсь, рідше кому – позбавити кого-небудь очей; осліпити.
Коли йому вибрали очі, він заявив, що його годинник мав в собі ще один секрет (І. Франко);
Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (М. Стельмах).
◇ (2) Ду́шу вибира́ти / ви́брати – глибоко зворушувати, хвилювати.
А дівки – розливом розливаються, всю землю цвітами [квітками] жури устилають, душу вибирають (Г. Хоткевич);
Як же не любити було ту мережу [“Дніпроенерго”]? Всю душу вона вибрала... (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- вибирати — Телефонує до редакції Сергій Скляренко з Дарниці й дорікає: як же так, у попередній “мовній” публікації ви писали про вибори, а головного і не сказали – парламентаріїв потрібно вибирати чи обирати? Перепрошуємо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- вибирати — вибира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибирати — ВИБИРАТИ – ДОБИРАТИ – ОБИРАТИ – ВІДБИРАТИ Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов’язків; вибірково збирати щось і т. ін. Літературне слововживання
- вибирати — Спиняти свій вибір на чому; (з купи) відбирати, (кращі зразки) добирати, (кого) обирати, голосувати за, (воду) вичерпувати, (очі) видирати, (картоплю) збирати, (нору) викопувати, (паз у дошці) прорізували; (з чого) виуджувати. Словник синонімів Караванського
- вибирати — -аю, -аєш, недок., вибрати, -беру, -береш, док., перех. 1》 Вирізняючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів. || Знаходити, визначати що-небудь як зручне, придатне для чогось (місце, час). || з кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибирати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- вибирати — ду́шу вибира́ти / ви́брати. Глибоко зворушувати, хвилювати. А дівки — розливом розливаються, всю землю цвітами жури устилають, душу вибирають (Г. Хоткевич); Як же не любити було ту мережу (“Дніпроенерго”)? Всю душу вона вибрала... (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- вибирати — БРА́ТИ (рвати, виривати — льон, коноплі і т. ін.); ВИБИРА́ТИ (вибірково, в міру дозрівання). — Док.: ви́брати. Поза лісом зелененьким Брала вдова льон дрібненький (пісня); А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
- вибирати — Вибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; ви́брати, ви́беру, -береш; ви́бери, -берім, -беріть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вибирати — ВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРАТИ, беру, береш, док., перех. 1. Виділяючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів. Словник української мови в 11 томах
- вибирати — Вибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл.= вибірати, -ся. Словник української мови Грінченка