вибирати

ВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРАТИ, беру, береш, док.

1. що. Виділяючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів; відбирати краще з-поміж іншого.

У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою (Н. Кобринська);

На руїнах молодиці Цілу цеглу вибирають (І. Вирган);

Вибрала [Софія] з тих оздоб щонайкращі і взяла на себе (Леся Українка);

// Знаходити, визначати що-небудь як зручне, придатне для чогось (місце, час).

Не вибираючи дороги, проламуючи власним тілом живопліт із глоду й терну, Ничипір кинувся до Грицька (М. Руденко);

Вибравши зручну хвилину, я ступив у стремено. Мить – і вже в сідлі (Ю. Збанацький);

// кого, що, з кого – чого. Надавати перевагу кому-небудь.

[Ганна:] Що мені? Хіба мені було з кого вибирати: у наймах зросла, з наймів і заміж пішла (М. Кропивницький);

– Раніш побратися – це значить мати доросліших дітей, тобто краще їх виховати. Раніш побратися – це кращої пари собі вибрати (В. Підмогильний).

2. кого. Голосуванням призначати кого-небудь для виконання певних обов'язків.

– Не мені бути вашим ватажком, вибирайте собі іншого (О. Стороженко);

І одногласне [одноголосно], одностайне Громада вибрала гетьмана – Преславного Лободу Івана (Т. Шевченко);

[Вітровий:] Як повернувся з армії, вибрали мене в правління і заступником голови призначили (О. Корнійчук).

3. що. Витягати, вичерпувати і т. ін. що-небудь за кілька або багато прийомів.

Кинувся [Василь] помогти їй встати, тільки вона вже видряпалась і вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Грицько Григоренко);

Я сіті з моря вибираю Із сріблом трепетним живим (М. Нагнибіда);

Вибрав [Федя] бляшанкою воду, що набігла за ніч крізь погано забиті шви між дошками [човна] (М. Трублаїні);

// розм. Брати, одержувати (гроші).

[Митродора:] Як тут гарно в садочку. Та й уродило добре цього року .. Ох, будемо грошики вибирати (В. Самійленко);

Ліс іде за дурницю. А за його [нього], коли тільки з розумом продати, не двадцять [карбованців] вибереш (Панас Мирний).

4. що. Вибірково збирати урожай деяких сільськогосподарських рослин, які дозрівають неодночасно (плоскінь, льон, огірки і т. ін.) або купчасто плодоносять у землі (картопля, топінамбур і т. ін.).

А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Т. Шевченко);

Кілька днів тому зірвали квасолю.., а сьогодні вони вибирають картоплю (А. Шиян);

При ручному збиранні льону спочатку вибирають в окремі горстки довгі стебла, а потім короткі (з наук. літ.);

– Побіжи вибери свіжих огірочків та й заходжуйся коло вареників (І. Нечуй-Левицький).

5. що. Робити заглибину в чому-небудь, виймаючи масу за кілька або багато разів.

Кузьмич припасував дошку.., потім показав, як треба вибирати пази (М. Руденко);

Я по пруттю видряпався аж під вершок [стогу], вибрав там під самим вершком у сіні таку нору, щоб зовсім закрила чоловіка (І. Франко).

(1) Ви́брати о́чі чиїсь, рідше кому – позбавити кого-небудь очей; осліпити.

Коли йому вибрали очі, він заявив, що його годинник мав в собі ще один секрет (І. Франко);

Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (М. Стельмах).

◇ (2) Ду́шу вибира́ти / ви́брати – глибоко зворушувати, хвилювати.

А дівки – розливом розливаються, всю землю цвітами [квітками] жури устилають, душу вибирають (Г. Хоткевич);

Як же не любити було ту мережу [“Дніпроенерго”]? Всю душу вона вибрала... (О. Гончар).