вибирати

ВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРАТИ, беру, береш, док., перех.

1. Виділяючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів.

У великому довгому покої лежала висока купа кукурудзи, коло якої двоє робітників вибирали більші качани й вкидали до другого, меншого покою (Кобр., Вибр., 1954, 121);

На руїнах молодиці Цілу цеглу вибирають (Вирган, Квіт. береги, 1950, 67);

Вибрала [Софія] з тих оздоб щонайкращі і взяла на себе (Л. Укр., III, 1952, 540);

// Знаходити, визначати що-небудь як зручне, придатне для чогось (місце, час).

Вибираючи позиції, Барклай весь час нетерпляче чекав донесень (Кочура, Зол. грамота, 1960, 115);

Не вибираючи дороги, проламуючи власним тілом живопліт із глоду й терну, Ничипір кинувся до Грицька (Руд., Остання шабля, 1959, 556);

Вибравши зручну хвилину, я ступив у стремено. Мить — і вже в сідлі (Збан., Крил. гонець, 1953, 9);

// з кого. Надавати переваги кому-небудь, вважаючи кращим.

[Ганна:] Що мені? Хіба мені було з кого вибирати: у наймах зросла, з наймів і заміж пішла (Кроп., II, 1953, 21);

— Я вже… вибрала… собі жениха… — сказала Олена та й засоромилась і почервоніла як рак (Кв.-Осн., II, 1956, 206).

2. Голосуючи, виділяти ту чи іншу особу для виконання певних обов’язків.

— Не мені бути вашим ватажком, вибирайте собі іншого (Стор., I, 1957, 339);

І одногласне, одностайне Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана (Шевч., II, 1953, 138);

[Вітровий:] Як повернувся з армії, вибрали мене в правління і заступником голови призначили (Корн., II, 1955, 221).

3. Витягати, вичерпувати і т. ін. що-небудь за кілька або багато прийомів.

Кинувся [Василь] помогти їй встати, тільки вона вже видряпалась і вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Григ., Вибр., 1959, 35);

Я сіті з моря вибираю Із сріблом трепетним живим (Нагн., Вибр., 1950, 95);

Вибрав [Федя] бляшанкою воду, що набігла за ніч крізь погано забиті шви між дошками [човна] (Трубл., І, 1955, 98);

// розм. Брати, одержувати (гроші).

[Митродора:] Як тут гарно в садочку. Та й уродило добре цього року .. Ох, будемо грошики вибирати (Сам., II, 1958, 155);

Ліс іде за дурницю. А за його, коли тільки з розумом продати, не двадцять вибереш (Мирний, III, 1954, 294).

Ви́брати о́чі — позбавити очей; осліпити.

Коли йому вибрали очі, він заявив, що його годинник мав в собі ще один секрет (Фр., IV, 1950, 206);

Невідомий співаче, твої вільнолюбні очі вибрав залізом хижий ординець (Стельмах, Хліб.., 1959, 39).

4. Вибірково збирати урожай деяких сільськогосподарських рослин, які дозрівають неодночасно (плоскінь, льон, огірки) або які треба виймати з землі за кілька прийомів (картоплю).

А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Шевч., II, 1953, 21);

— Побіжи вибери свіжих огірочків та й заходжуйся коло вареників (Н.-Лев., II, 1956, 320);

При ручному збиранні льону спочатку вибирають ( в окремі горстки);

довгі стебла, а потім короткі (Колг. енц., I, 1956, 742);

Кілька днів тому зірвали квасолю.., а сьогодні вони вибирають картоплю (Шиян, Баланда, 1957, 250).

5. Робити заглибину у чому-небудь, виймаючи масу за кілька або багато разів.

Я по пруттю видряпався аж під вершок [стогу], вибрав там під самим вершком у сіні таку нору, щоб зовсім закрила чоловіка (Фр., II, 1950, 25);

Кузьмич припасував дошку.., потім показав, як треба вибирати пази (Руд., Вітер.., 1958, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибирати — Телефонує до редакції Сергій Скляренко з Дарниці й дорікає: як же так, у попередній “мовній” публікації ви писали про вибори, а головного і не сказали – парламентаріїв потрібно вибирати чи обирати? Перепрошуємо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вибирати — вибира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибирати — ВИБИРАТИ – ДОБИРАТИ – ОБИРАТИ – ВІДБИРАТИ Вибирати, вибрати, -беру, -береш. Виділяючи за якимись ознаками, відокремлювати від інших предметів; голосуючи, виділяти когось для виконання певних обов’язків; вибірково збирати щось і т. ін. Літературне слововживання
  4. вибирати — Спиняти свій вибір на чому; (з купи) відбирати, (кращі зразки) добирати, (кого) обирати, голосувати за, (воду) вичерпувати, (очі) видирати, (картоплю) збирати, (нору) викопувати, (паз у дошці) прорізували; (з чого) виуджувати. Словник синонімів Караванського
  5. вибирати — -аю, -аєш, недок., вибрати, -беру, -береш, док., перех. 1》 Вирізняючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів. || Знаходити, визначати що-небудь як зручне, придатне для чогось (місце, час). || з кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вибирати — ВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БРАТИ, беру, береш, док. 1. що. Виділяючи за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших предметів; відбирати краще з-поміж іншого. Словник української мови у 20 томах
  7. вибирати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  8. вибирати — ду́шу вибира́ти / ви́брати. Глибоко зворушувати, хвилювати. А дівки — розливом розливаються, всю землю цвітами жури устилають, душу вибирають (Г. Хоткевич); Як же не любити було ту мережу (“Дніпроенерго”)? Всю душу вона вибрала... (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  9. вибирати — БРА́ТИ (рвати, виривати — льон, коноплі і т. ін.); ВИБИРА́ТИ (вибірково, в міру дозрівання). — Док.: ви́брати. Поза лісом зелененьким Брала вдова льон дрібненький (пісня); А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала (Т. Шевченко). Словник синонімів української мови
  10. вибирати — Вибира́ти, -бира́ю, -бира́єш; ви́брати, ви́беру, -береш; ви́бери, -берім, -беріть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вибирати — Вибирати, -ся, -раю, -ся, -єш, -ся гл.= вибірати, -ся. Словник української мови Грінченка