вивертатися

ВИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ВЕРНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Перекидатися, перевертатися нижнім або внутрішнім боком назовні.

З глибин і ям [річки] вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть [вибухами] соми, коропи, щуки (О. Довженко);

Дужі коні не йшли, а бігли, з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (С. Чорнобривець);

Спідня, товста та широка [губа], так вивернулась, що на їй [ній] аж шкура натяглась і лисніла (І. Нечуй-Левицький).

2. Перекидаючись, вивалюватися, випадати з чого-небудь.

Дитина вже лежала на землі, вивернувшись з коробки (Панас Мирний).

3. Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось.

Гриць вивернувся з поліцаєвих рук (Ю. Збанацький);

Я спробував дістати її [дівчинку] кулаком, але вона вправно вивернулася (Л. Смілянський);

// Повертаючись, вилізати звідки-небудь, показуватися назовні.

– Одарко, Одарко-о! Біжи швидше-швидше! – гукала купка дівчаток до білявої дівчини, що вивернулась з-за сусідньої ліси (Дніпрова Чайка);

З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (О. Донченко);

// перен. Спритно, вдало виходити зі скрутного становища.

[Терпилиха:] Отак вона приговорками та одговорками [відмовками] і вивертається; а до того іще як придасть охання та сліз, то я і руки опущу (І. Котляревський);

Я вивертався, відписував [листи] їй загальними фразами, але врешті був загнаний у закут (В. Минко);

Сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко).

4. Робити круті повороти.

Він сміливо спускався з гір [на лижах], вивертався між дерев, як білка (Ю. Збанацький);

З майдану машина вивернулась на Катерининську вулицю і помчала повним ходом (Ю. Смолич).

5. перев. док., розм. Лягати або сідати, вільно розкинувшись.

Вивернувся [чоловік] на увесь піл та й спить, як зарізаний (Л. Яновська);

[Голоси:] А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (С. Васильченко).