вивертатися

ВИВЕРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ВЕРНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Перекидатися, перевертатися нижнім або внутрішнім боком назовні.

З глибин і ям [річки] вивертаються брудно-білими черевами вгору контужені на смерть [вибухами] соми, коропи, щуки (Довж., Зач. Десна, 1954, 524);

Дужі коні не йшли, а бігли, з-під полички плуга виверталася масна скиба, що вилискувалася проти сонця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201);

Спідня, товста та широка [губа] так вивернулась, що на їй аж шкура натяглась і лисніла (Н.-Лев., III, 1956, 15).

2. Перекидаючись, вивалюватися, випадати з чого-небудь.

Дитина вже лежала на землі, вивернувшись з коробки (Мирний, І, 1954, 52).

3. Спритно повертаючись, уникати чого-небудь, звільнятися від чогось.

Вона [сусідка] міцно тисне руку мамі і гладить по голові Серьожу, але Серьожа вивертається (Ів., Таємниця, 1959, 74);

Гриць вивернувся з поліцаєвих рук (Збан., Ліс. красуня, 1955, 90);

Я спробував дістати її [дівчинку] кулаком, але вона вправно вивернулася (Сміл., Сашко, 1954, 12);

// Повертаючись, вилізати звідки-небудь, показуватися назовні.

З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Донч., Дочка, 1950, 104);

— Одарко, Одарко-о! Біжи швидше-швидше! — гукала купка дівчаток до білявої дівчини, що вивернулась з-за сусідньої ліси (Дн. Чайка, Тв., 1960, 98);

// перен. Спритно, вдало виходити із скрутного становища.

[Терпилиха:] Отак вона приговорками та одговорками і вивертається; а до того іще як придасть охання та сльоз, то я і руки опущу (Котл., II, 1953, 20);

Сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Григ., Вибр., 1959, 151).

4. Робити круті повороти.

Він сміливо спускався з гір [на лижах], вивертався між дерев, як білка (Збан., Старший брат, 1952, 10);

З майдану машина вивернулась на Катерининську вулицю і помчала повним ходом (Смолич, Світанок.., 1953, 532).

5. перев. док., розм. Лягати або сідати, розкинувшись.

Вивернувся [чоловік] на увесь піл та й спить, як зарізаний (Л. Янов., І, 1959, 82);

[Голоси:] А ти чого, Мавро, вивернулась. Вставай, гладка, копиці не розтовкуй (Вас., III, 1960, 136).