вивертати

ВИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЕРНУТИ, ну, неш, док., що.

1. Перекидати, зрушуючи з місця; валити, вириваючи з коренем; викидати із землі копаючи.

Нестримно несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає в своїм хижім леті й каміння, й ліси (М. Старицький);

І йде той плуг звільна, важко та рівно, і невпинно .. ломить цілину, вивертає за собою товсту рівну скибу (І. Франко);

Вивернув дідок дуба з коренем та й потяг за собою (з казки);

Він узяв копач і вивернув із землі буряка (О. Донченко).

2. Перекидаючи, звалюючи що-небудь, виливати або висипати вміст.

Страшно і корову так кидати, щоб часом молока не вивернула (Панас Мирний);

Вона заговорила з господарем, а льошка перекинула відро і на долівку вивернула всю свинячу їжу (С. Чорнобривець).

3. Перевертати що-небудь внутрішньою стороною назовні, навиворіт.

В сінях будинку ради повітової стояв .. секретар Момчинський, вивертаючи верхню губу догори, щоби оглядати свій довгий білий вус (Л. Мартович);

Люди ховались [від дощу] під свити та рядна, вивертали шапки наверх козячим хутром і все місили болото (М. Коцюбинський);

[Ганна:] А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!.. (М. Кропивницький);

Він вивернув кишеню, і кілька крихіт упало на каміння (І. Микитенко);

// Неприродно повертати, вигинати (руку, ногу).

І знову йому ввижається .. Ледве шкандибають вони [тіні], вивертаючи ноги то на той, то на другий бік (Панас Мирний);

// Крутячи, викручувати, пошкоджувати (перев. руку).

Він схопив одного з хуліганів за руку і так спритно вивернув її, що той опинився в нього в полоні (М. Трублаїні);

– Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш і чим тоді хліб жуватимеш? – кепкує Уляна (М. Стельмах).

4. розм. Виймаючи звідки-небудь, класти кудись; вивалювати.

Поскидали з возів хвартуки [фартухи] та накриття й почали вивертать з хур усяку вантагу [усякий вантаж] (І. Нечуй-Левицький);

– Вивертай на стіл те, що в кишенях бряжчить (М. Стельмах);

Вивернувши все те [пір'я] на купу ладану, мати й син зухвало поглянули на Пампушку з Роксоланою (О. Ільченко).

5. розм. Утримувати з виплачуваної суми; вираховувати.

Збавляє [німець] всім плату на поправку машини. – А ми чим винні! – гукають у свою чергу наймити. – Ну й вивертай з винуватого, а з усіх – за віщо? (Панас Мирний);

Головатий наймав чумаків, щоб везти козацьке збіжжя, та не заплатив за хури з військової казни, а вивернув із козацького жалування по 50 копійок з кожного (А. Кащенко);

За коня звелів пан вивернути у Древетняка весь його заробіток (О. Донченко).

6. Круто повертати при їзді (кермо, машину, підводу і т. ін.).

– Хочеш зніматися в кіно? – запитав Альтов у Жені, вивертаючи кермо праворуч (Є. Гуцало);

Марина почула гонг, спинила машину й хутко вивернула її назад (Г. Епік);

Гриць вивернув машину на проспект Перемоги, помчав до Хрещатика (О. Бердник).

7. розм. Те саме, що вибльо́вувати.

З'їв через силу... і... (о, яке це свинство!!) – тут же все геть вивернув (І. Багряний).

◇ (1) Виверта́ти біли́зну чию, прост., зневажл. – вникати в інтимні подробиці чийого-небудь життя або безцеремонно їх обговорювати.

Навколо чого тільки не точили балачок, чию тільки не вивертали білизну (з публіц. літ.);

(2) Виверта́ти / ви́вернути ду́шу:

а) (кому і без дод.) дуже хвилювати, бентежити, зворушувати кого-небудь.

– Тут тобі бенкет безперестанку.., а тут дівчина пригортає, душу вивертає своїми очима (М. Коцюбинський);

Вивертає пісня душу, і Роман швидко йде назустріч старому (М. Стельмах);

– А дивиться як, а дивиться як! – проказала Килина. – Аж душу всю вивертає... (Є. Гуцало);

б) (перед ким і без дод.) бути щирим, відвертим, виявляти щирість, відвертість.

– От який славний у мене господар, жаль тільки, що Господь йому смерті не дає, – з усмішкою вивертав [Давид] напоказ душу (М. Стельмах);

Ми розговорились. Говорили по черзі, не перебиваючи один одного, викладаючи все. Вивертав кожен свою душу перед іншими (Ю. Збанацький);

в) (кому і без дод.) сильно діючи на кого-небудь, викликати негативні почуття; дратувати кого-небудь чимсь.

Ігумен де завгодно знайде, присікається, нудним своїм голосом душу вивертає (А. Хижняк);

Раз за разом налітають штурмовики... Носом у землю [лежи] і слухай, як, вивертаючи тобі душу, верещить над тобою сирена (О. Гончар);

г) спонукати кого-небудь до щирості, відвертості.

І от зараз Василеві так не хочеться йти до Масла. Знов треба зустрічатися з Таїсою. Знов Масло почне вивертати душу (А. Хижняк);

ґ) (за (для) кого, зі сл. готовий) зробити все можливе, будь-що.

– Я з мужика вийшов, і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати. Я для нього душу свою готовий вивернути (Григорій Тютюнник);

(3) Виверта́ти / ви́вернути ну́трощі (нутро́, кишки́):

а) виклика́ти нудоту чим-небудь.

Страшенно боліла голова, тіло горіло, наче в огні, важке повітря, насичене смородом, .. вивертало нутро (П. Колесник);

б) не сприймати кого-, чого-небудь, викликати огиду до когось, чогось.

– Мене це сторожування, шляк би його! .. Вибачайте... Нудить!.. Кишки вивертає! До коси мої руки просяться... (В. Бабляк);

(4) Виверта́ти / ви́вернути о́чі (білки́) – широко розкривати очі (перев. від здивування).

Вона не виверта із-під лоба білків, Мов цап, задушений в кошарі од вовків (П. Гулак-Артемовський);

(5) Виверта́ти / ви́вернути печінки́:

а) (безос.) виклика́ти позиви до блювоти.

Потому залізла [Андрієві] колька у груди, вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський);

б) (кому) дуже турбувати, бентежити кого-небудь чимсь.

– Ти думаєш, мені Віоріка не говорила про це? Вона печінки мені вивернула! (М. Чабанівський);

(6) Виверта́ти / ви́вернути [старо́го] кожу́ха – викривати, оприлюднювати що-небудь приховуване або неприємне.

Ти (будемо до кінця вивертати кожуха твоїх жалюгідних лінгворесурсів) навіть до пуття не розумієш польської або чеської, не кажучи вже про якісь там чорногорські діалекти (С. Процюк);

Мабуть, таки доведеться вивернути йому кожуха! Так вирішив Кирило Єгорович Сотник, вирушаючи в гості до Чурносова (М. Циба);

(7) Виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні – витрачати всі гроші.

Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (І. Нечуй-Левицький);

Точить [Петро] п'яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою” (С. Олійник).