1. Словник української мови Грінченка

вивертати

Вивертати, -таю, -єш

сов. в. вивернути, -ну, -неш, гл.

1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148.

2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. І. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. усіх батьків з того світу вивертає. Сильно ругается по отцу. О. 1861. ІІІ. 95.

3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184 — 185.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивертати — виверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивертати — -аю, -аєш, недок., вивернути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Перекидати, зрушуючи з місця; валити, вириваючи з корінням; викидати з землі, копаючи. 2》 Перекидаючи, звалюючи що-небудь, виливати або висипати вміст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивертати — ВИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЕРНУТИ, ну, неш, док., що. 1. Перекидати, зрушуючи з місця; валити, вириваючи з коренем; викидати із землі копаючи. Нестримно несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає в своїм хижім леті й каміння, й ліси (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вивертати — виверта́ти / ви́вернути ду́шу. 1. кому і без додатка. Дуже хвилювати, бентежити, зворушувати кого-небудь. — Тут тобі бенкет безперестанку.., а тут дівчина пригортає, душу вивертає своїми очима (М. Коцюбинський);— А дивиться як, а дивиться як!... Фразеологічний словник української мови
  5. вивертати — ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти. Словник синонімів української мови
  6. вивертати — Виверта́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вивертати — ВИВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ВЕРНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Перекидати, зрушуючи з місця; валити, вириваючи з коренем; викидати з землі, копаючи. Нестримано несеться бурхливий, рвучкий вітер, вивертає в своїм хижім леті й каміння, й ліси (Стар. Словник української мови в 11 томах