вивідувачка

ВИВІ́ДУВАЧКА, и, ж.

Жін. до виві́дувач.

– Ага, – гойднула бабця кругленькою та білою капустинкою голови. Спритною була вивідувачкою, та дівчина не квапилася зі своїми таємницями (Є. Гуцало);

– Господи прости! – жінки й дівчата, особливо останні, адже я ніколи не думав, що зможу саме так дивитися на них – як на суцільних спільниць, безумовних злодійських коханок, виконавиць, розвідниць і вивідувачок... (Ю. Андрухович).