1. Словник української мови у 20 томах

вигвинчений

ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́гвинтити.

Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко);

Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигвинчений — ви́гвинчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вигвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити. || вигвинчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7). Словник української мови в 11 томах