1. Орфографічний словник української мови

вигвинчений

ви́гвинчений

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити. || вигвинчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко); Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба). Словник української мови у 20 томах
  3. вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7). Словник української мови в 11 томах