вигвинчений
ви́гвинчений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до вигвинтити.
|| вигвинчено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигвинчений — ви́гвинчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Л. Дмитерко); Феня уважно розглядала вигвинчені свічки, підносила ліхтар до темних отворів (М. Циба). Словник української мови у 20 томах
- вигвинчений — ВИ́ГВИНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гвинтити. Ключ глухо дзвякнув у дверях, мов капсуль, вигвинчений з гільзи снаряда (Дмит., Обпалені.., 1962, 7). Словник української мови в 11 томах