виглядати

ВИГЛЯДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯНУТИ, ну, неш, док.

1. Висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось.

З-за печі часто виглядала [Дідона], Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (І. Котляревський);

Олександра Олексіївна схвильовано виходить на балкон, виглядає на вулицю (Яків Баш);

Марне, брате, не вигляне Чорнобрива з хати. Не покличе стара мати Вечеряти в хату (Т. Шевченко);

Оленчук виглянув на шлях (О. Гончар).

2. Виднітися або ставати видним, помітним.

На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст (Н. Кобринська);

Входить Вася, причесаний, в новому галстуку, в петельці – квітка. З верхньої кишеньки виглядає хусточка (І. Микитенко);

А тут й Супруненкова хата виглянула з-за комори (Панас Мирний);

А тут ще виглянуло сонце (І. Багряний).

ВИГЛЯДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВИ́ГЛЯДІТИ, джу, диш, док., кого, що.

1. тільки недок. Чекаючи кого-, що-небудь, дивитися, вдивлятися кудись.

Дарма щоніч дівчинонька його [козака] виглядає (Т. Шевченко);

Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах);

Не виглядали вчителя: щоб вернувся він не сердитий (Василь Шевчук).

2. тільки док. Доглядаючи, виростити, виховати кого-небудь.

– Як буде син – призвичаюй його до господарства, а дочка – вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний);

* Образно. Вірте у геній народу, В силу духовну його! Вірте, що мати-природа Виглядить сина свого (Микола Чернявський).

ВИГЛЯДА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ким, чим, як, на кого – що і без дод.

Мати певний зовнішній вигляд.

Виглядала вона [Одарка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять... (Панас Мирний);

– Занепав ти, Льово, на мокру курку виглядаєш (В. Підмогильний);

Вадим виглядав чорно (М. Хвильовий);

Хатинка виглядала досить привітно (М. Трублаїні);

Теперішня будова [церкви] походить з 1644 р. Збудована з каменю, виглядає на кріпку твердиню з високою вежею (І. Крип'якевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me