виголошення
ВИ́ГОЛОШЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́голосити.
Написанням одного вірша або навіть однієї книжки, виголошенням однієї промови .. нікого нині не здивуєш і титулу до безсмертної заслуги не здобудеш (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виголошення — ви́голошення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виголошення — див. виголос Словник церковно-обрядової термінології
- виголошення — -я, с. Дія за знач. виголосити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголошення — Ви́голошення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виголошення — ВИ́ГОЛОШЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́голосити. Мова персонажів теж шліфувалася під час проб: знімалося зайве, лишалось чітке, дохідливе.., легке для виголошення (Збірник про Кроп., 1955, 244). Словник української мови в 11 томах