вигороджувати
ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОРОДИТИ, джу, диш, док.
1. що. Загороджувати, споруджувати, відділяти щось перегородками.
Приміщення кухні для приготування їжі тваринам необхідно вигородити неспалимими конструкціями (стінами, перегородками) від службових приміщень (з мови документів).
2. кого, що, перен., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось.
[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Леся Українка);
Олександр спочатку відпекувався рішуче від всякої участі в цім убивстві і вигороджував також брата Яцка (М. Грушевський);
– Ми сьогодні таки справді добре пообідали, – кажу я становому, щоб вигородити товариша (Панас Мирний);
Він всіма силами намагався вигородити себе (А. Шиян).
Значення в інших словниках
- вигороджувати — вигоро́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вигороджувати — -ую, -уєш, недок., вигородити, -джу, -диш, док., перех., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигороджувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- вигороджувати — ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОРОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось. [Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах