вигороджувати
ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОРОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось.
[Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Л. Укр., II, 1951, 535);
— Ми сьогодні таки справді добре пообідали, — кажу я становому, щоб вигородити товариша (Мирний, IV, 1955, 373);
Він всіма силами намагався вигородити себе (Шиян, Гроза.., 1956, 349).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигороджувати — вигоро́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вигороджувати — -ую, -уєш, недок., вигородити, -джу, -диш, док., перех., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигороджувати — ВИГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОРОДИТИ, джу, диш, док. 1. що. Загороджувати, споруджувати, відділяти щось перегородками. Приміщення кухні для приготування їжі тваринам необхідно вигородити неспалимими конструкціями (стінами... Словник української мови у 20 томах
- вигороджувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови