видатковий
ВИДАТКО́ВИЙ, а, е.
Стос. до видатку (у 1, 2 знач.).
Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу – облік, ведення спеціальних прибуткових і видаткових книг, можуть виконувати лише високоосвічені люди (Ю. Збанацький);
Видаткова частина бюджету держави зросла на три відсотки (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видатковий — видатко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- видатковий — -а, -е. Прикм. до видаток 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- видатковий — ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до вида́ток 1, 2. Рахівник вже стояв на порозі з списком у руках і викликав колгоспників, які мали забирати видаткові ордери (Кучер, Трудна любов, 1960, 374); Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу — облік... Словник української мови в 11 томах