видатковий

Значення в інших словниках

1. видатковий — видатко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. видатковий — ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Стос. до видатку (у 1, 2 знач.). Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу – облік, ведення спеціальних прибуткових і видаткових книг, можуть виконувати лише високоосвічені люди (Ю. Збанацький); Видаткова частина бюджету держави зросла на три відсотки (з газ.). Словник української мови у 20 томах
3. видатковий — ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до вида́ток 1, 2. Рахівник вже стояв на порозі з списком у руках і викликав колгоспників, які мали забирати видаткові ордери (Кучер, Трудна любов, 1960, 374); Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу — облік... Словник української мови в 11 томах