видатковий
ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до вида́ток 1, 2.
Рахівник вже стояв на порозі з списком у руках і викликав колгоспників, які мали забирати видаткові ордери (Кучер, Трудна любов, 1960, 374);
Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу — облік, ведення спеціальних прибуткових і видаткових книг, можуть виконувати лише високоосвічені люди (Збан., Сеспель, 1961, 280).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видатковий — видатко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- видатковий — -а, -е. Прикм. до видаток 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- видатковий — ВИДАТКО́ВИЙ, а, е. Стос. до видатку (у 1, 2 знач.). Він вважав, що всяку більш-менш складну роботу – облік, ведення спеціальних прибуткових і видаткових книг, можуть виконувати лише високоосвічені люди (Ю. Збанацький); Видаткова частина бюджету держави зросла на три відсотки (з газ.). Словник української мови у 20 томах