1. Словник української мови у 20 томах

видертий

ВИ́ДЕРТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́дерти.

Подибав [Тимон], спираючися на кілок, видертий з Мусієвого тину, просто до станції (Д. Бузько);

Томик Майн [Майна] Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Ю. Смолич);

– Я ладна й поневірятись та бідувати, ніж їсти поживок, видертий у калік та в убогих! – говорила Уляся хлипаючи (І. Нечуй-Левицький);

Вони вже були тут, по цей бік в'язниці, врятовані, видерті з пащі смерті (Л. Старицька-Черняхівська);

Я стою коло ятки з поламаним дашком і видертими віконницями, де колись продавали морозиво, і все милуюся з гармонії червоного й зеленого кольорів (Б. Антоненко-Давидович);

// ви́дерто, безос. пред.

Слово “ескорт” вона змушена була написати з переносом – еско-рт. Останні дві літери переходили на дальшу сторінку, а сто тринадцяту було .. рішуче видерто і кинуто поруч із канапою на підлогу (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видертий — ви́дертий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. видертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видертий — ВИ́ДЕРТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дерти. Томик Майн Ріда, видертий з оправи, валявся тут же догори корінцем (Смолич, II, 1958, 63). Словник української мови в 11 томах