1. Словник української мови у 20 томах

видзвін

ВИ́ДЗВІН, вону, ч.

Дзенькіт, дзвін, що звучить із певною періодичністю.

З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших пішаниць (О. Гончар);

Голосистий дрібний видзвін розсипався ранковою вулицею, оповіщаючи, що он на тому кутку села народжується весілля (В. Сологуб);

В проміжках між вибухами чую отой тривожний, ніби дотик багнета до грудей, залізний видзвін танкових гусениць (Є. Доломан);

* Образно. Корній .. слухає невтомні видзвони жартівливих соняшних птахів над собою, сильними мужицькими грудьми вдихає міцний .. і пахучий воздух [повітря] (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видзвін — ви́дзвін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. видзвін — -дзвону, ч. Дзенькіт, дзвін, що звучить раз у раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видзвін — див. луна Словник синонімів Вусика
  4. видзвін — ВИ́ДЗВІН, дзвону, ч. Дзенькіт, дзвін, що звучить раз у раз. З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (Гончар, Таврія.., 1957, 24); Гомін рідної Москви чути разом з видзвонами годинника Кремлівської вежі (Ю. Янов., І, 1958, 620). Словник української мови в 11 томах