1. Словник української мови в 11 томах

видзвін

ВИ́ДЗВІН, дзвону, ч. Дзенькіт, дзвін, що звучить раз у раз.

З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (Гончар, Таврія.., 1957, 24);

Гомін рідної Москви чути разом з видзвонами годинника Кремлівської вежі (Ю. Янов., І, 1958, 620).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видзвін — ви́дзвін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. видзвін — -дзвону, ч. Дзенькіт, дзвін, що звучить раз у раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видзвін — ВИ́ДЗВІН, вону, ч. Дзенькіт, дзвін, що звучить із певною періодичністю. З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших пішаниць (О. Словник української мови у 20 томах
  4. видзвін — див. луна Словник синонімів Вусика