видобувати

ВИДОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДОБУТИ, уду, удеш, док., що.

1. Вибирати з надр землі (про корисні копалини).

Хотілося самому побачити ту велику гору в степу, з якої видобувають залізне каміння (О. Донченко);

У Прикарпатті на Стебницькому та Калуш-Голинському родовищах, крім калійної, видобувають також магнієву та технічну кам'яну сіль (з наук. літ.);

// Одержувати, виділяючи з чого-небудь під час виробничих процесів або дослідів.

З нафти видобувають паливо для аеропланів та тракторів (О. Донченко);

Ми навчилися видобувати з деревини навіть вітаміни! (М. Чабанівський).

2. Виймати, витягати, діставати що-небудь звідкись.

– Дай тютюну!.. – Сень видобува [видобуває] тютюн, І крає ножиком, І ділить всім, В кого немає (І. Франко);

Дістає [мати] макітру з кислою капустою, видобуває звідкілясь пляшечку з олією, ставить все те на лаву (Ю. Збанацький);

Видобула [Марія Семенівна] з рукавчика хустку (Іван Ле і О. Левада);

// Виймати зброю з піхов.

– Видобувай шаблю, пане отамане! – і сама вихопила [Ярина] з-за пояса самопал (П. Панч);

З лиховісною повільністю став видобувати [Джурило] з чорних піхов меча (П. Загребельний).

3. Граючи на музичному інструменті, одержувати звуки.

Сумні, протяжні мелодії, що видобував їх із .. інструмента, приволікали знайомі образи перед його смутну душу (О. Кобилянська);

Терентій .. прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки (М. Стельмах).

4. перен. Домагатися відповіді, зізнання від кого-небудь.

Ба і з Вронським найшла вона відповідну хвилю побалакати, а що більше, видобула з нього, що Стася йому подобається (О. Маковей);

[Адам:] Здоровий [Клим] – і як камінь. Жадного слова не можуть видобути з нього (Мирослав Ірчан).

5. Видавати голос, крик, сміх, стогін і т. ін.

Вона стояла бліда .. і лише з натугою видобувала слова до відповіді (О. Кобилянська);

Вітер торгає приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін (М. Стельмах);

[В'язень-лицар:] Я був би радий, – може, лютий біль примусив би забути про темницю і видобув би крик такий з грудей, що мури затремтіли б і розпались! (Леся Українка).

6. Діставати, отримувати, роздобувати що-небудь.

Є люди, котрі мають здібність видобувати ті глибоко заховані скарби своєї душі і давати їм вираз у зрозумілих для кождого словах (І. Франко);

Прокiп Гордiйович розмовляє з Мазуром, а його натоптана спогадами пам'ять видобуває з товстого стосу iншу стрiчу, iншi суперечки (О. Гончар);

Барон не вельми переймався показною зневагою імператора, бо вже давно навчився видобувати собі користь навіть з цього (П. Загребельний).