видублювати

ВИДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУБИТИ, блю, биш; мн. ви́дублять; док., що.

1. Обробляти способом дублення (шкуру або іншу сировину).

Кору дід Катеринка припас для того, щоб людям шкури видублювати, проте лежить вона вже кілька років без діла, бо яка тепер худобина в людей? (Є. Гуцало);

Магнат Конецпольський вимагав від кожного ремісника шевського цеху в Гадячі видубити одну волячу шкуру (із журн.).

2. перен. Робити обвітреним, огрубілим (звичайно про шкіру обличчя, рук і т. ін.).

Вона помітила, що Андрій хоче вклинцювати своє слово, і заговорила ще швидше: – Що та краса? Вітри видублять шкіру, дощі змиють рум'янець! (В. Симоненко);

Вітри, морози і дощі так видубили його шкіру, що вона затверділа, стала грубою, однієї світло-цеглястої барви, як і великі руки (М. Малиновська).