видушувати
ВИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУШИТИ, шу, шиш, док.
1. що, чого. Давлячи, здавлюючи, діставати, здобувати, змушувати що-небудь вийти назовні.
Климчук, зайнятий доспілими черешнями, видушував у чай приємний черешневий сік (Я. Качура);
Він видушив із тюбика синьої фарби і розтер її (Ю. Яновський).
2. що, перен. Говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т. ін.
Сміх його душить і не дає говорити. Нарешті видушує з себе: дів-ча-та... ха-ха! навіть дівчата... проміж собою... про політику гомонять... (М. Коцюбинський);
– Хто, бо стріляю! – повторив грізно той же голос. Федько, що був на самому переді, ледве видушив: – Пасемо коні (Мирослав Ірчан);
– Бабцю! – ледве видушив із себе голос. – Рятуйте, бабцю! (Д. Міщенко);
// Через силу виявляти яке-небудь почуття, настрій і т. ін.
Озирнувшись, він ледве видушив посмішку (Іван Ле);
Князь після довгих потуг нарешті видушив з себе сльозу (Ю. Винничук).
3. що, чого, перен. Силою домагатися одержання чого-небудь від когось.
– Он як! Тепер господар видушуватиме з народу те, чого не встиг видушити проклятий Юрась... (В. Малик);
Той [Захар] не відступить, поки грошей не видушить (Грицько Григоренко);
Ах, що б він дав, .. щоб побачити, до чого вони змусили нещасну Катрю, що вони з неї видушили. А видушили щось... (І. Багряний).
4. що. Натискаючи, виламувати, спричинювати випадання.
Видушивши одну шибу в вікні, вони [злодії] всадили нею одного із своїх, очевидно, дуже малого хлопця, досередини (І. Франко).
5. кого, що. Умертвляти чадом, димом, газом і т. ін. багатьох або всіх.
Ну, сонцеїсти виступили б одверто, то що було б? Видушили б усіх газом і промінням? (В. Винниченко);
Дідів і бабів, які не могли ходити, замкнули [есесівці] в клуні і видушили дощенту (Ю. Яновський);
Бабуся не дала договорити дідові: – .. Кади, серце, може, рибу в морі видушиш своєю люлькою (Ю. Збанацький);
// Знищувати багатьох або всіх.
– Товариші, .. назад! Рвонулась рота назад і видушила німців (О. Довженко);
– Тут таке коїлось! Думали, всіх нас видушать танки! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- видушувати — виду́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- видушувати — -ую, -уєш, недок., видушити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Тиснучи, вичавлювати що-небудь із чогось. 2》 перен. Говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т. ін. || Через силу виявляти яке-небудь почуття, настрій і т. ін. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видушувати — див. витискувати; давити Словник синонімів Вусика
- видушувати — ВИДУ́ШУВАТИ (тиснучи що-небудь, видаляти назовні, видобувати — перев. рідину); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ, ВИЧА́ВЛЮВАТИ, ВИГНІ́ЧУВАТИ, ВИЖИМА́ТИ рідко. — Док.: ви́душити, ви́давити, ви́тиснути, ви́чавити, ви́гнітити, ви́жати. Словник синонімів української мови
- видушувати — Виду́шувати, -ду́шую, -ду́шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- видушувати — ВИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Тиснучи, видавлювати що-небудь з чогось. Климчук, зайнятий доспілими черешнями, видушував у чай приємний черешневий сік (Кач. Словник української мови в 11 томах
- видушувати — Видушувати, -шую, -єш сов. в. видушити, -шу, -шиш, гл. 1) Выдавливать, выдавить. Не видушиш із мене речі. Г. Барв. 397. 2) Душить, передушить всѣхъ. К. Кр. 25. Словник української мови Грінченка