видушувати
ВИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУШИТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Тиснучи, видавлювати що-небудь з чогось.
Климчук, зайнятий доспілими черешнями, видушував у чай приємний черешневий сік (Кач., І, 1958, 457);
Він видушив із тюбика синьої фарби і розтер її (Ю. Янов., І, 1958, 139).
2. перен. Говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т. ін.
Сміх його душить і не дає говорити. Нарешті видушує з себе: дів-ча-та… ха-ха! навіть дівчата… проміж собою… про політику гомонять… (Коцюб., І, 1955, 243);
Дід Харко аж змокрів, силкуючись видушити з себе відповідь (Ю. Янов., II, 1954, 160);
— Хто, бо стріляю! — повторив грізно той же голос. Федько, що був на самому переді, ледве видушив: — Пасемо коні (Ірчан, II, 1958, 77);
// Через силу виявляти яке-небудь почуття, настрій і т. ін.
Озирнувшись, він ледве видушив посмішку (Ле, Міжгір’я, 1953, 77).
3. перен. Силою домагатися одержання чого-небудь від когось.
Селяни залишилися і після звільнення "нижчим" станом, податним бидлом, чорною кісткою, з якої знущалося поставлене поміщиками начальство, видушувало податі.. (Ленін, 17, 1949, 62);
Ось коли багатирю треба гроші справити, та не хочеться бачити голодної сім’ї, — то Захара пошле; той не відступить, поки грошей не видушить (Григ., Вибр., 1959, 158).
4. Натискаючи, виламувати, заставляти випасти.
Видушивши одну шибу в вікні, вони [злодії] всадили нею одного із своїх, очевидно, дуже малого хлопця, досередини (Фр., IV, 1950, 43).
5. Умертвляти чадом, димом, газом і т. ін. багатьох або всіх.
Дідів і бабів, які не могли ходити, замкнули [есесівці] в клуні і видушили дощенту (Ю. Янов., І, 1954, 76);
Бабуся не дала договорити дідові: — ..Кади, серце, може, рибу в морі видушиш своєю люлькою (Збан., Мор. чайка, 1959, 28);
// Знищувати багатьох або всіх.
*Образно. [Оленка:] Сьогодні вночі ми розклеїмо по місті афіші з написом "Смерть провокаторам!" Хай знає поліція і той зрадник, що видушує нас, що чекає його (Ірчан, І, 1958, 191).
Значення в інших словниках
- видушувати — виду́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- видушувати — -ую, -уєш, недок., видушити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Тиснучи, вичавлювати що-небудь із чогось. 2》 перен. Говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т. ін. || Через силу виявляти яке-небудь почуття, настрій і т. ін. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видушувати — ВИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДУШИТИ, шу, шиш, док. 1. що, чого. Давлячи, здавлюючи, діставати, здобувати, змушувати що-небудь вийти назовні. Климчук, зайнятий доспілими черешнями, видушував у чай приємний черешневий сік (Я. Словник української мови у 20 томах
- видушувати — див. витискувати; давити Словник синонімів Вусика
- видушувати — ВИДУ́ШУВАТИ (тиснучи що-небудь, видаляти назовні, видобувати — перев. рідину); ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ, ВИЧА́ВЛЮВАТИ, ВИГНІ́ЧУВАТИ, ВИЖИМА́ТИ рідко. — Док.: ви́душити, ви́давити, ви́тиснути, ви́чавити, ви́гнітити, ви́жати. Словник синонімів української мови
- видушувати — Виду́шувати, -ду́шую, -ду́шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- видушувати — Видушувати, -шую, -єш сов. в. видушити, -шу, -шиш, гл. 1) Выдавливать, выдавить. Не видушиш із мене речі. Г. Барв. 397. 2) Душить, передушить всѣхъ. К. Кр. 25. Словник української мови Грінченка