визнавець

ВИЗНАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., рідко.

Прибічник, прихильник.

Особа завжди заслуговує на пошану – чи це людина іншої національності, чи визнавець іншої релігії або мови (з публіц. літ.);

Визнавець Христа є справжнім воїном, що завжди готовий до бою проти гріха (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me