визнаватися
ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док.
1. заст. Робитися, ставати відомим.
Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія... (Марко Вовчок).
2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1–3.
Думки, погляди, переконання, що не дістали свого вираження в актах дії або бездіяльності, як би вони не суперечили інтересам суспільства, злочином визнаватися не можуть (з навч. літ.);
Найбільш напруженою сьогодні визнається праця власників підприємств, бізнесменів, менеджерів, що виконують функції управління (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визнаватися — визнава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- визнаватися — -нається, недок., визнатися, -ається, док. 1》 заст. Робитися, ставати відомим. 2》 тільки недок. Пас. до визнавати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- визнаватися — визнава́тися розумітися, знатися (ст): А хто ся в тім годен визнати? (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- визнаватися — ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док. 1. заст. Робитися, ставати відомим. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія… (Вовчок, І, 1955, 206). 2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1-3. Словник української мови в 11 томах