1. Словник української мови в 11 томах

визнаватися

ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док.

1. заст. Робитися, ставати відомим.

Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія… (Вовчок, І, 1955, 206).

2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1-3.

На нараді у старих Чупських рішили всі, щоб сам Савка відвіз сина до Львова; все він у Львові борше визнається, він там уже бувалий (Мак., Вибр., 1954, 94);

Це був загін одчайдушних хлопців, ватажком якого завжди визнавався Микола Щорс (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визнаватися — визнава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. визнаватися — -нається, недок., визнатися, -ається, док. 1》 заст. Робитися, ставати відомим. 2》 тільки недок. Пас. до визнавати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визнаватися — ВИЗНАВА́ТИСЯ, нає́ться, недок., ВИ́ЗНАТИСЯ, ається, док. 1. заст. Робитися, ставати відомим. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія... (Марко Вовчок). 2. тільки недок. Пас. до визнава́ти 1–3. Словник української мови у 20 томах
  4. визнаватися — визнава́тися розумітися, знатися (ст): А хто ся в тім годен визнати? (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт