1. Словник української мови в 11 томах

визнаний

ВИ́ЗНАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́знати 1-3.

На Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів, лекторів (Мист., 2, 1966, 38);

Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Крот., Сини.., 1948, 22).

2. у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий всім або багатьом.

Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Янов., І, 1958, 439);

В числі передовиків змагання шахтарів ідуть старі досвідчені гірники, визнані майстри (Рад. Укр., 31.VIІІ 1958, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визнаний — (який здобув загальне визнання) поширений, модний, широковідомий, популярний. Словник синонімів Полюги
  2. визнаний — ви́знаний 1 дієприкметник від: ви́знати ви́знаний 2 прикметник який одержав загальне визнання Орфографічний словник української мови
  3. визнаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до визнати 1-3). 2》 у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий усім чи багатьом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визнаний — ВИ́ЗНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́знати 1–3. Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Є. Словник української мови у 20 томах
  5. визнаний — ПОПУЛЯ́РНИЙ (який здобув загальне визнання, схвалення, набув великого поширення серед населення тощо), ВИ́ЗНАНИЙ, МО́ДНИЙ, ПОШИ́РЕНИЙ, ШИРОКОВІДО́МИЙ (який часто трапляється, використовується тощо у певному суспільстві, середовищі). Словник синонімів української мови
  6. визнаний — Ви́знаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)