1. Словник української мови у 20 томах

визнаний

ВИ́ЗНАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́знати 1–3.

Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Є. Кротевич);

В Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів (з наук. літ.);

// ви́знано, безос. пред.

Факт штучного голоду в Україні у 1932–1933 роках було визнано як безсумнівний (з публіц. літ.).

2. у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий усім або багатьом.

Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Яновський);

Не довго думаючи, гуп межи плечі, дарма що перед нею визнаний войовничий мічурінець (О. Гончар);

Київ – визнаний центр славістики (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визнаний — (який здобув загальне визнання) поширений, модний, широковідомий, популярний. Словник синонімів Полюги
  2. визнаний — ви́знаний 1 дієприкметник від: ви́знати ви́знаний 2 прикметник який одержав загальне визнання Орфографічний словник української мови
  3. визнаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до визнати 1-3). 2》 у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий усім чи багатьом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визнаний — ПОПУЛЯ́РНИЙ (який здобув загальне визнання, схвалення, набув великого поширення серед населення тощо), ВИ́ЗНАНИЙ, МО́ДНИЙ, ПОШИ́РЕНИЙ, ШИРОКОВІДО́МИЙ (який часто трапляється, використовується тощо у певному суспільстві, середовищі). Словник синонімів української мови
  5. визнаний — Ви́знаний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. визнаний — ВИ́ЗНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́знати 1-3. На Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів, лекторів (Мист. Словник української мови в 11 томах