виказувати
ВИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЗАТИ, ажу, ажеш, док.
1. що, кому. Казати, висловлювати кому-небудь усе, що є на думці.
Дідова дочка прийде додому, а мачуха почне її бити і дідові виказувати: – Твоя дитина ледащо (О. Іваненко);
– Слухай лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась? Я правду тобі виказала, та я ж тобі і в пригоді стану (Марко Вовчок).
2. що, перен. Виявляти, показувати ознаки чого-небудь (почуттів, настрою і т. ін.).
Уся його постать виказувала цілковиту розгубленість (О. Донченко);
Лице його нічого не виказало: ні похвали, ні огуди (Панас Мирний);
Вона одвернулася до стіни, щоб не виказати свого хвилювання (В. Кучер).
3. кого, що. Видавати, викривати кого-небудь, робити донос.
Всі люди загомоніли, що осавула гріха не боїться: сам бреше ще й виказує панові, як люди крадуть панську пашню (І. Нечуй-Левицький);
Аж здивувалася стара, усіх чисто хуторян виказали, а хуторяни й справді жили, як коти в сметані (М. Хвильовий);
– Нас хтось виказав, Лука, в підпіллі є провокатор (І. Микитенко);
// Робити відомим що-небудь таємне, приховане; виявляти.
Сич вилетів на полювання. Стережись! Умри! Жодним рухом не виказуй своєї схованки! (О. Донченко);
Хтось втратив пильність і виказав явку, цим скористався ворог (Ю. Яновський).
(1) Вика́зувати / ви́казати себе́:
а) робити відомим своє місцеперебування.
Коли хто й ховався, то ховався спритно, не виказуючи себе жодним рухом (М. Трублаїні);
б) розкривати свої справжні погляди, риси характеру і т. ін.
В Баяна вистачає глузду і терпіння не виказувати себе всього й одразу (Д. Міщенко).
Значення в інших словниках
- виказувати — вика́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виказувати — -ую, -уєш, недок., виказати, -ажу, -ажеш, док., перех. 1》 Казати, висловлювати все, що є на думці (перев. неприємне); дорікати. 2》 перен. Виявляти, показувати ознаки чого-небудь (почуттів, настрою і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виказувати — вика́зувати шк. ставити незадовільні оцінки (ст): Так було в третій клясі, коли на конференції виказано мене “тільки” з чотирьох предметів, але тепер в І́V клясі мав піти до нас додому паштет з шістьома предметами, а це були: латина, грека, німецьке... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виказувати — див. говорити; дорікати Словник синонімів Вусика
- виказувати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
- виказувати — Вика́зувати, -ка́зую, -зуєш; ви́казати, -кажу, -кажеш, -жуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виказувати — ВИКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЗАТИ, ажу, ажеш, док., перех. 1. Казати, висловлювати все, що є на думці (перев. неприємне); дорікати. Дідова дочка прийде додому, а мачуха почне її бити і дідові виказувати: — Твоя дитина ледащо (Ів., Укр.. Словник української мови в 11 томах
- виказувати — Виказувати, -зую, -єш сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Словник української мови Грінченка