1. Словник української мови у 20 томах

викривач

ВИКРИВА́Ч, а́, ч.

Той, хто викриває кого-, що-небудь.

Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (О. Іваненко);

Як викривач тогочасного соціального ладу, В. Винниченко у своїй прозі виступає з піднятим забралом (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викривач — викрива́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. викривач — -а, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь (див. викривати 1), 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викривач — ВИКРИВА́Ч (той, хто викриває кого-, що-небудь), ВИКРИВА́ЛЬНИК, ВИЯ́ВНИК. Життя й діяльність Сковороди,.. викривача самодержавного гніту, можна без перебільшення вважати героїчним подвигом (із журналу); Викривальник тоталітарної системи. Словник синонімів української мови
  4. викривач — ВИКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто викриває кого-, що-небудь ( див. викрива́ти 1, 2). Не було вже в живих освіченого Макарія. Помер, не дочекавшись першої друкованої книги, і натхненний учений, палкий викривач панів та бояр Максим Грек (Ів. Словник української мови в 11 томах