викритий
ВИ́КРИТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́крити.
Знав священик, що не милують тепер викритих прислужників царської таємної поліції (О. Донченко);
Побачивши, що він викритий, хлопець шарпнувся, щоб утекти, але міцна рука схопила його за комір (В. Малик);
// ви́крито, безос. пред.
Після події в Чорному яру крадіжки притихли; чи то коноводи полякалися, що їх викрито, чи то їм не було ходу за пильною вартою (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викритий — ви́критий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- викритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викрити. || викрито, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викритий — ВИ́КРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́крити. Знав священик, що не милують тепер викритих прислужників царської таємної поліції (Донч., III, 1955, 155). Словник української мови в 11 томах