1. Словник української мови у 20 томах

викричатися

ВИ́КРИЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

Накричатися вдосталь, не мати більше змоги кричати; висловити криком усе, що хотілося.

– Не буде нікого в хаті, то й не буде до кого чіплятись. – Швидше викричиться [о. Артемій] та й перестане, – сказала до дочки Сусана Уласівна (І. Нечуй-Левицький);

Я дивлюсь на його спітніле лице й розумію, що йому треба вилаяти мене, треба викричатись (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викричатися — ви́кричатися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. викричатися — -чуся, -чишся, док., розм. Накричатися досхочу, не мати більше змоги кричати; висловити криком усе, що хотілося. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викричатися — ВИ́КРИЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Накричатися досхочу, не мати більше змоги кричати; висловити криком усе, що хотілося. — Не буде нікого в хаті, то й не буде до кого чіплятись. — Швидше викричиться [о. Артемій] та й перестане, — сказала до дочки Сусана Уласівна (Н.-Лев., IV, 1956, 146). Словник української мови в 11 томах