виламання
ВИ́ЛАМАННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́ламати.
При виламанні брил вапняку в кар'єрі утворюється дуже багато дрібних шматків каменю (з наук.-попул. літ.);
Факт виламання дверей і викрадення офіційних документів підсудний не заперечував (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me