1. Словник української мови у 20 томах

вилитий

ВИ́ЛИТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́лити 1–3.

Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (П. Грабовський);

Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (О. Гончар);

* У порівн. Мастю був він [кіт] білий, неначе з срібла вилитий (О. Стороженко);

Марія поверталася додому знеможена, але золота, наче вилита з бурштину (В. Яворівський);

// ви́лито, безос. пред.

Злива враз припинилася, вщухла, ліс рук опустився, й люди, так, наче їм вилито цистерну холодної води на голови, замовкли (І. Багряний).

2. прикм., розм. Зовсім такий, як хто-небудь; дуже схожий на когось.

Дочка вилита мати вдалася (Панас Мирний);

– Як мені, мамо? – скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті .. “Який він славний! Вилитий Тимофій”, – за кожним рухом стежила мати (М. Стельмах).

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́литий – добре, точно по фігурі, формі ноги (про одяг, взуття).

Ті черевички – прийшлися як вилиті (С. Васильченко);

На їхніх кремезних тілах форма сиділа наче вилита (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилитий — ви́литий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вилитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вилити 1-3). || вилито, безос. присудк. сл. Як (наче) вилитий — який добре облягає (стан, ноги), підігнаний (про одяг, взуття). 2》 прикм., розм.Зовсім такий, як хто-небудь, дуже схожий на когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилитий — див. схожий Словник синонімів Вусика
  4. вилитий — СХО́ЖИЙ (який має багато спільного з ким-, чим-небудь, майже такий, як інший), ПОДІ́БНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ розм., ПОХО́ЖИЙ розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ підсил. розм., ТОЧНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., ЗБІ́ЖНИЙ рідше; ВИ́ЛИТИЙ розм., ВИ́КАПАНИЙ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  5. вилитий — Ви́литий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вилитий — ВИ́ЛИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лити 1-3. Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (Граб., І, 1959, 97); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах