вилущуватися

ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́ЛУЩИТИСЯ, иться, док.

1. Випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи.

Тихо журиться достигле жито. І хоч воно панське, та серце мужицьке щемить, стискається, а рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М. Стельмах);

Спинився під каштаном, який пожовтів і вилущувався (Б. Харчук);

* Образно. Вилущився з хмарки місяць, покотився по небесній дорозі (Ю. Мушкетик).

2. Відпадати шарами, відлущуватися (про фарбу, штукатурку, цеглу і т. ін.).

Усе вказувало на те, що в будинку давно ніхто не жив: відсиріла цегла вилущувалася і шматками падала додолу, поодинокі плями фарби на віконницях дозволяли перехожому відтворити в уяві вигляд споруди в далекому минулому (з публіц. літ.);

Зі збільшенням навантаження під пресом з'являлася ділянка мурування, де цегла починала вилущуватися (із журн.).

3. тільки недок. Пас. до вилу́щувати 1.

При оброблянні висушені дозрілі плоди кави вилущуються вручну або засипаються в спеціальні машини для видалення м'якоті з насінної оболонки (із журн.);

Зелений горошок нового сорту ніжний, смачний і легко вилущується (з газ.).