вильнути
ВИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до виля́ти 1, 2.
Паллант, мов од хорта лисиця, Вильнув і обіруч мечем Опоясав по поясниці (І. Котляревський);
Машина вильнула вбік, переганяючи важку тритонку (І. Рябокляч);
На переїзд вискочило ще двоє, у чорному, і один з них припав на коліно і вистрілив. Той, що біг, вильнув убік (Григір Тютюнник).
◇ (1) Вильну́ти наве́рх де́нце́м, ірон., рідко – померти, загинути.
Фарона першого погладив По тім'ю гострим кладенцем [мечем] І добре так його уладив, Що сей вильнув наверх денцем (І. Котляревський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вильнути — вильну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вильнути — -ну, -неш, док. Однокр. до виляти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вильнути — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вильнути — ВИЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до виля́ти 1, 2. Паллант, мов од хорта лисиця, Вильнув і обіруч мечем Опоясав по поясниці (Котл., І, 1952, 258); Машина вильнула вбік, переганяючи важку тритонку (Ряб., Золототисячник, 1948, 233). Словник української мови в 11 томах